РОСІЯ РОЗБУДИЛА ОДИН З НАЙБІЛЬШ ВОЙОВНИЧИХ НАРОДІВ ЄВРОПИ

Невід. художник Козак-бандурист.Початок XIX в./wikipedia.org

Одна з найбільш ідіотських фраз, які я чув в житті: "українці – мирний народ".

Ох, хлопці. Та ви жартуєте. Українці – одна з найбільш бойових націй в Європі, якщо не в світі. Ви тільки повспоминайте історію, навіть не козацьку, а минулого, двадцятого століття.

Перша світова війна: українці українці воювали по обидві сторони фронту, і воювали досить бадьоро. Яскравий приклад – "Українські січові стрільці", сторіччя битви яких з російськими військами під горою Маківка ми відзначали буквально кілька днів тому. Так от, організація січових стрільців була створена, парам-пам-пам, в 1913 році. Так, за рік ДО початку війни. Спочатку УСС була мілітаризованою організацією для молоді (а таких організацій було безліч на західноукраїнських землях у ті роки, такий вже ми мирний народ), а вже потім, з початком війни , двадцять вісім тисяч людей зголосилися добровольцями для війни на боці Австро-Угорщини. Двадцять вісім тисяч. Добровольців. З однієї лише Галичини. Більше століття тому. З сучасними цифрами з добровольчим батальйонам знайомі? От і чудово.

Під час послідувала з 1917 року, громадянської війни миролюбність українців проявилася по повній програмі. Різали всіх і вся, починаючи, звісно, з москалів , а потім вже взялися один за одного. Епічні приклади – це не тільки Махно, не тільки УНР і Крути, а й Холодноярська республіка та республіка Чорного лісу (холодноярці протрималися, на секундочку, до 1922 року, а вижили, але заарештовані більшовиками командири підняли повстання у в'язниці і загинули в бою). Бадьорі сутички з москалями-комуністами українці організовували навіть в Зеленому Клині, на кордоні Росії з Китаєм, де досі масово живуть нащадки українських колоністів.

Після громадянської війни в Україні та на залишках Російської імперії – інша громадянська війна в Іспанії. За республіканців у складі Інтербригад воюють Український батальйон імені Максима Кривоноса та Українська рота імені Тараса Шевченка (остання створена в основному із західноукраїнських добровольців-комуністів, ага, тоді такі були), а також колишні махновці; на стороні Франко борються колишні солдати та офіцери Армії УНР розсипом.

Після Іспанії підкралася Друга світова. Тут все зрозуміло: багато добровольців для війни за німців, так і проти них. Українські армії в складі військ СРСР, УПА, УНА, "Галичина", "Нахтігаль", "Роланд", партизани одні, партизани другі, Український добровольчий легіон, який воював за Хорватію проти сербів, 1-й Український ним. Богуна і 2-й Український ним. Шевченка батальйони, які воювали за французьке Опір під командуванням де Голля (а до цього вони воювали, до речі, за німців у складі шуцманшафт). Майбутній володар премії "Оскар", українець Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, воював у складі армії США проти німців разом з сотнями інших етнічних українців з діаспори всього світу. Українці воювали скрізь, де вони тільки були, а були вони практично скрізь. Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність...

...Після Другої світової війни – коротка перепочинок і знову все спочатку. Корейська війна: українці воюють як в армії США, так і як радянські "кореспонденти ТАСС". За американців крім інших б'ється Семюель Яскилка, етнічний українець, майбутній чотиризірковий генерал і заступник командира корпусу морської піхоти. Морської піхоти США, Карл! Як-то дивно для «мирного народу», чи не так?

Їдемо далі: війна у В'єтнамі, українці традиційно по обидві сторони: США б'ються більше сотні українців, в тому числі "літаючий козак", льотчик-ас Степан Олек, і "скажений козак" Мирон Дидурык (див. книгу і фільм "Ми були солдатами"). У складі армії СРСР (якої там офіційно не було, ага) у В'єтнамі відрізняється майбутній командир УНСО Валерій Бобрович. Фолклендська війна між Великобританією та Аргентиною не протривала і трьох місяців (спойлер: перемога Британії), але і тут відзначилися українці. Льотчик Роберто Курилович став одним з небагатьох героїв Аргентини, потопивши контейнеровоз «Атлантік Конвейор» з британськими вертольота CH-47. Нещасним англо-саксам довелося брати Порт-Стенлі пішки.

Початок 1990-х, розпад СРСР і поява незалежної України. Понеслася: українські добровольці, в основному з УНСО, воюють скрізь, де хочуть і можуть: Придністров'я (за невизнану ПМР проти Молдови, ага), Абхазія (за Грузію проти російських і власне абхазьких частин), Югославія (як вийде, але в основному за сербів), обидві Чеченські війни – ну, тут зрозуміло, Саша Білий і компанія.

Зверніть увагу: я спеціально не згадував все "інтернаціональні конфлікти" СРСР, включаючи Афганістан, а також близько двадцяти миротворчих місій незалежної України у складі ООН, і взагалі намагався говорити не про регулярні частини (це справа така – куди мобілізували, там і воюєш), а про добровольців. А їх завжди було повно. Миролюбний такий у нас народ, хе-хе.

Давайте говорити прямо: те, що Україна давно не воювала, показник не "миролюбності" нації, а слабкості держави і армії. Слабка у нас армія. Була. До минулого року. Росія досі не зрозуміла, що накоїла: один з найбільш войовничих народів Європи, який примудрявся воювати де ні попадя при найменшій можливості, тепер знову навчився це робити, спішно і активно переозброюється, отримує сучасну техніку і знання. А найголовніше – має перед обличчям цілком конкретного супротивника.

Трохи про ДНК української нації:

Джерело