Найстаріше людське поселення Європи знайшли на заході України: йому 1,4 млн років

Найстаріше поселення європи знайшли в Україні (Колаж РБК-Україна)

Стоянка Королево в Закарпатській області виявилася найстаршим поселенням людей у Європі. Раніше вважалося, що найстаріше поселення знаходиться в Іспанії. Однак колектив чеських та українських вчених з'ясували, що перші люди потрапили до Європи через сучасну Україну 1,4 мільйона років тому.

Що відомо про найстаріше поселення людей, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на журнал Nature.

Старовинні знаряддя праці знайшли ще в 80-х

У закарпатському селищі Королеві ще у 1980-х роках знайшли примітивні кам'яні знаряддя праці, але на той час їх ніхто не зміг датувати.

Лише через 44 роки завдяки новітнім технологіям вченим удалося визначили вік артефактів - 1,4 мільйона років - на сьогодні це найдавніші докази існування людини в Європі. Тепер вони можуть слугувати свідченням того, що перші люди у Європі проживали в Україні.

Ймовірно, що ці території населяли Homo erectus, або людина прямоходяча. Це підтверджує теорію про заселення Європи зі сходу на захід - з Кавказу через Карпати.

"Досі не було вагомих доказів міграції зі сходу на захід. Тепер ми їх маємо", - каже співавтор дослідження, український археолог з Академії наук Чеської Республіки у Празі Роман Гарба.

Карта (фото: Nature)

Найстаріше поселення було в Іспанії

Попередні дослідження датували перше поселення на європейському континенті в Сьєрра-де-Атапуерка, Іспанія, між 1,2 і 1,1 мільйонами років тому. Проте сучасні дослідження підтвердили, що поселення на сучасному Закарпатті існувало на 200-300 тисяч років раніше. Але навіть у самому древньому шарі не було знайдено людських останків.

"Радіометричне датування першого поселення в Королеві не лише заповнює велику просторову прогалину між Грузією та Іспанією з найдавнішими на сьогодні територіями. Воно також підтверджує гіпотезу про те, що перша хвиля заселення Європи проникла зі сходу на захід", - резюмував Гарба.

Археологічна стоянка у Королеві є значущою у загальноєвропейському масштабі. Шар видувного лісу (континентальної ґрунтоутворювальної гірської осадової породи) та палеогрунту тут сягає глибини до 14 метрів та містить тисячі кам'яних знарядь.

"Королево було важливим джерелом сировини для їхнього виробництва. Сім часових періодів поселення представлені на конкретному дослідженому місці. Хоча на цьому місці зареєстровано щонайменше дев’ять різних палеолітичних культур: люди жили тут з найдавнішої епохи до періоду перед 30 тисяч років тому", - зазначив український археолог і співавтор дослідження Віталій Усик.

Як підтвердили дані

Археологи та антропологи змогли підтвердити свої гіпотези за допомогою знань і технологічних можливостей ядерної фізики та геофізичних наук. Зразки кам’яних брил зі стоянки Королево хімічно оброблені та обміряні вченими з Чехії та Німеччини в науково-дослідному інституті Центру Гельмгольца. Потім за допомогою нових розрахунків датування вчені з Інституту геофізики Академії наук Чеської Республіки визначили вік зразків.

"Такий об’єкт заслуговує на включення до Списку всесвітньої спадщини. І ми хотіли б почати переговори та працювати над необхідною документацією, зокрема планом його охорони. Він розташований у районі кар’єру з активним видобутком андезиту", - сказав Гарба.

Кам'яне знаряддя (фото: Роман Гарба)

Що відомо про Королево

Археологічна стоянка Королево розташована неподалік від міст Хуст та Виноградово на Закарпатті. Між 1920 та 1938 роками містечко входило до складу колишньої Чехословаччини, називалося на чеський лад - Кральово над Тисоу.

Це був важливий залізничний вузол між Чехословаччиною та Румунією. Перші відкриття поселень раннього кам'яного віку тут зроби чехословацький археолог Йозеф Скутіл. Однак офіційно відкриття Королевської стоянки відбулося в 1974 році.

Перші розкопки тут проводив київський археолог Владислав Гладилін - з 1975 по 1992 роки. Поодинокі розкопки проводять й зараз.

Нові дослідження проводились на основі контракту між Інститутом ядерної фізики Академії наук Чеської Республіки та Інститутом археології НАН України, підписаного у 2021 році. Проєкт підтримала Європейська комісія, Міністерство освіти, Ґрантова агенція Чеської Республіки та Ґрантова агенція Карлового університету.