П'ять ігрових прийомів, які допоможуть зробити урок цікавим
Фото / naurok.com.ua |
Добірка універсальних ігрових прийомів для активізації уваги учнів та підвищення їх пізнавального інтересу на уроках.
Помічаєте, що під час уроку учні втрачають увагу? Таке буває, особливо при вивченні нового матеріалу. А що ж робити, коли за програмою треба все ж таки «вичитати» основну теорію?
Читайте також: Королева Анна Київська і Реймське Євангеліє єднають Україну зі світом
Щоб урок не перетворився на лекцію, спробуйте під час заняття переключати увагу учнів. Для цього якнайкраще змінювати форму роботи з пасивного вивчення до активного навчання. Пропонуємо добірку простих і цікавих прийомів для цього:
1. Прийом «Так чи ні»
В чому сенс: Вчитель загадує певне число, літературного героя, явище природи тощо, а задача учнів віднайти відповідь. Головна умова – учні мають послідовно задавати питання, на які вчитель може відповідати лише «так», «ні» чи «не суттєво».
Приклад: На уроці природознавства вчитель, наприклад, загадує слово «Місяць».
Приклад діалогу:
— Це небесне тіло?
— Так!
— Воно газоподібне?
— Ні!
— Ми можемо його побачити на небі без телескопу?
— Так!
— Воно з хвостом?
— Ні!
— Ми бачимо його щоночі?
—Так!
—Ми бачимо його детально?
—Так!
—Це супутник Землі?
—Так!
—Це Місяць!
Навіщо: Цей прийом дозволяє формувати навички системного мислення, відбирати потрібні факти, пов'язувати їх між собою у єдиний логічний ланцюжок.
Для того, щоб зменшити галасливість при роботі, вчитель попередньо має зазначити, що питання краще задавати послідовно, не перебиваючи та поважаючи один одного.
2. Прийом «Здивуй-но!»
В чому сенс: Вчитель задає учням, здавалося б, просте запитання, над яким вони і не замислювались. А після припущень школярів повідомляє їм цікавий факт на цю тему.
Приклад: На уроці біології під час вивчення харчових ланцюжків можна активувати увагу школярів, наприклад, наступним чином:
Як відомо, основним раціоном харчування сов є миші, а миші харчуються зерном. Отож питання: скільки зерна може зберегти одна сова за все життя? До речі, вага пташки всього 250 г.
Учні почнуть припускати різні варіанти, після цього можна їм повідомити:
За життя сова-неясип може зберегти аж 50 тон зерна! Адже кожна пташка живе в середньому 50 років. За рік вона з'їдає понад 1000 мишей, а кожна миша, в свою чергу, з'їдає в середньому 1 кг зерна за рік.
Навіщо: Такий прийом дозволить активізувати увагу школярів на уроці, наприклад, під час вивчення складної теми.
3. Прийом «Фантастична домішка»
В чому сенс: Прийом передбачає перенесення навчальної ситуації у незвичайні умови або середовище.
Приклад: На уроці географії під час вивчення планетарних закономірностей можна запропонувати школярам таке завдання:
Уявіть, що наша Земля зовсім не куля, а має форму куба! Як думаєте, чи відрізнялись би кліматичні умови на кубічній планеті в такому випадку?
У свою чергу, учні мають змоделювати ситуацію, аргументуючи власну точку зору.
Формат відповіді може бути наступним:
Розташування кліматичних поясів на планеті безпосередньо залежить від кута падіння сонячних променів, які потрапляють на її поверхню. В умовах кулястості Землі, кут сонячних променів на екваторі максимальний і зменшується у бік полюсів. Відповідно, від екватору до полюсів поступово зменшується температура нагріву поверхні Землі.
Якщо б Земля мала форму куба, на ній би було всього 3 кліматичні пояси: бокові грані мали б умови екваторіального поясу (кут падіння променів однаковий по всій площині кожної грані), нижня і верхня грані мали б умови сучасних арктичного та антарктичного кліматичних поясів, а перехідною зоною були б лише верхні та нижні ребра кубу. В межах них був би помірний кліматичний пояс.
Навіщо: Такий вид роботи дозволяє учням самостійно створювати алгоритм вирішення творчого завдання із залученням загальновідомих закономірностей чи певних фактів. Також при роботі в такому форматі у школярів виробляється навичка аргументації власної позиції.
4. Прийом «Ігрова мета»
В чому сенс: Вчитель пропонує учням виконати ряд однотипних завдань у форматі змагання між командами класу. Перемагає група учнів, яка перша та безпомилково виконає поставлену задачу.
Приклад: На уроці математики доцільно запропонувати кожній з команд вирішити в якості змагання складний математичний приклад у кілька дій. Кількість обчислень має бути на один менше за чисельність учнів у команді.
Так, перший учень проставляє послідовність математичних дій для вирішення прикладу, а інші по черзі виконують математичні дії. Перемагає та команда, яка перша правильно вирішить завдання.
Навіщо: В такий спосіб напрацьовується навичка командної роботи, а форма змагання сприяє виникненню потужної мотивації у більшості школярів.
5. Прийом «Знайди помилку»
В чому сенс: Вчитель викладає матеріал з теми уроку зі свідомо прихованою помилкою. Задача учнів виявити її одразу і пояснити, в чому саме хибність твердження.
Прийом запропонований Анатолієм Гіном у книзі «ПРийоми педагогічної техніки».
Форма А (найпростіша)
У молодших класах, привчаючи школярів до цього прийому, доречно підказувати жестами чи інтонацією «небезпечні місця». Для підвищення мотивації радимо к ожного учня, який перший помітив помилку, певним чином чимось заохочувати. Можна нагороджувати, наприклад, медаллю «Хома Невіруючий», яка буде передаватися від учня до учня, або дарувати певні яскраві наліпки тощо.
Приклад:
Твердження: 2+2х2=8
Аргументація: Твердження невірне, адже в першу чергу виконується дія множення, а вже потім додавання. Отже, 2х2=4, а 2+4=6
Форма Б (середня важкість)
Учням надається текст з хибними твердженнями (наприклад, на уроках історії, біології, хімії, фізики тощо), або з помилками у написанні (наприклад, на уроках мовлення). Задача учнів виправити помилки, та пояснити в чому саме і чому запропонований варіант не є вірним.
Форма В (найскладніша)
У старших класах можна запропонувати ускладнену форму роботи: вчитель аргументовано доводить гіпотезу, яка завідомо є неправильною, а аргументація невірною.
Приклад гіпотези: З часом моря стають більш прісними.
Обгрунтування: Вся прісна вода, яка надходить в моря є прісною: по-перше, в них впадають води річок, які є прісними, по-друге, атмосферні опади, які також не є солоними.
Спробуйте додати сіль у стакан з водою. Що відбудеться? Так, сіль опуститься на дно. Отже, з часом в морях сіль, що міститься у воді кристалізується і опускається на дно. Цим пояснюється, що водойми мають різну солоність і всі вони поступово стануть зовсім прісними.
Контраргумент учнів: Вода, яка надходить в моря і океани дійсно є прісною, але вона все одно містить певний незначний вміст солі. А випаровується виключно прісна вода, сіль же залишається. Таким чином вміст солей у морях та океанах, навпаки поступово збільшується, накопичуючись.
Різний вміст солі у водоймах залежить не від ступеня осідання солі на дно, а від інтенсивності випаровуванності. Вона обумовлена кліматичними умовами регіону. Так, у тропічних широтах мала кількість опадів і висока ступінь випаровуваності, тому тут водойми найсолоніші.
Читайте також: Виявлено сотні старовинних копій "Математичних початків" Ісаака Ньютона
Навіщо: В ході впровадження такого прийому у школярів напрацьовується навичка критичного сприйняття дійсності і уміння аргументувати свою думку.
Ігрові прийоми з усього навчального матеріалу найкраще сприймаються учнями. Тому вони є найбільш ефективним видом пізнавальної діяльності. А вдале їх сполучення з попередньо опрацьованою теорією – запорука високих знань та вмінь ваших учнів, достатніх для здачі тестів PISA.
Коментарі