Найвідоміші скіфські кургани України

 Скіфські кургани — священна пам’ять наших пращурів, скіфських племен, з яких постала наша цивілізація. Український степ був рідною землею для них, а тому вона так рясно вкрита курганами - родовими усипальницями, пірамідами степу. Деякі з них були понівечені часом, а деякі збереглися через століття й вражають силою, монументальністю та величчю тих, хто там покоїться. Ми вирішили зібрати для вас найвідоміші скіфські кургани та коротко розповісти про них. 

Найвідоміші скіфські кургани України

Курган Товста Могила 

Розпочати археологічну експедицію стежками пращурів-кочівників пропонуємо з кургану, розкопати який нині мріяв би чи не кожен археолог. Цей курган був відкритий Борисом Мозолевським у 1971 році біля села Покров, Дніпропетровської області. Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож зі слугами, кіньми й зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила — важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних коштовностей України (Київ).

«...Проте у 1971 році зібрати команду для дослідження Товстої Могили вдалося не одразу, — розповідає Любов Клочко, завідувачка науково-дослідного відділу «Історія ювелірного мистецтва в Україні» Музею історичних коштовностей України. — Археологи досліджують усі памятки, які потрапляють у зону «знищення». Завдання отримав молодий поет і позаштатний співробітник Інституту археології АН Борис Мозолевський».

Курган Товста Могила ще за стародавніх часів не раз відвідали грабіжники. Щоб знайти пектораль, потрібно було повністю зривати курган. Знахідки лежали на глибині 8,5 м від поверхні степу. Під насипом виявили два поховання: центральне — чоловіче, яке було пограбоване, та бічне — жінки й дитини. Знайдена зброя, посуд, золоті прикраси, могили коней, конюха та супровідних осіб (слуг) свідчили: Товста Могила — царський курган. 

«Поховання скіф’янки-жриці та дитини (за версією науковців — молодшого сина скіфського царя, можливо, спадкоємця, бо влада переходила саме по лінії молодшого сина) археологи ретельно обкопали та краном «зірвали». Це дуже складна робота, — пояснює Любов Клочко, — але завдяки цьому сьогодні знаємо, як ховали скіфських аристократів ще дві з половиною тисячі років тому».

Але знайдена вціліла й «покрита золотом» камера не зупинила цікавості дослідників. 21 червня 1971 року, коли усі пішли на обід, Борис Мозолевський та Євгеній Черненко ретельно розчищали «долівку» перед входом до поховання чоловіка. 

«Мій апетит розігрався настільки, що й цього мені було замало, — писав археолог. — Шансів на успіх у такій могилі майже не було, а я все говорив, що у ній буде щось незвичайне, таке велике і дуже блискуче. Я знайшов її. Розчищаючи долівку підземелля. Я знайшов за десять сантиметрів від того місця, де поралися грабіжники. Я відчув, як у серці солодко терпнуло. Я обережно відгорнув глину і побачив, як збл… снуло золото…»

То був відблиск найсенсаційнішої знахідки ХХ століття — пекторалі, нагрудної прикраси скіфського царя та шедевра елліно-скіфського мистецтва. Разом із пектораллю у короткому коридорчику, що сполучав поховальну камеру і вхідну яму, лежав залізний меч у золотих піхвах.

Курган Солоха

 Солоха (Могила-Знаменська) — одна з найбагатших скіфських царських могил 4 ст. до Р. Х., положена на південний захід від села Великої Знам'янки Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, відкрита й досліджена М. І. Веселовським. Об'єм насипу — 52000 кубічних метри.

До розкопок Веселовського курган являв собою насип висотою 18 метрів з діаметром близько 100 м. У насипу знаходилися дві усипальні. В одній з них знаходилося поховання знатної жінки, виявилося, на жаль, розграбованим в давнину. В другій був похований вождь, його зброєносець, слуга, п'ять коней і конюший - виявилася недоторканою.

На останках, які ототожнюються з особою «царя», було знайдено п'ять пластинчастих браслетів: три на правій руці і два на лівій. Біля голови лежав бронзовий шолом і золотий гребінь. Легендарний Солохський золотий гребінь, знайдений А. А. Бобринським, зараз зберігається у фондах Ермітажу

Поховання не були зроблені одночасно: через якийсь час після насипання кургану заввишки близько 15 метрів над похованням знатної жінки, частина насипу була знесена до підстави і вирита нова могила для скіфського вождя. Курган був складною спорудою, що включав колодязь зі сходами, 10-метровий коридор і похоронну камеру з трьома бічними нішами. Вождь був похований в найбільшій з трьох ніш, в цій же ніші був влаштований тайник з цінними речами. У дві інші ніші був складний поховальний інвентар. Потім насип був досипаний вже над обома могилами і збільшенмй в розмірах.

Докладний опис «Солохи» і знайдених у ній пам'яток є у книзі Анастасії Петрівни Манцевич "Курган Солоха" (1987).

Курган Гайманова могила 

Гайма́нова моги́ла — скіфське поховання, яке відносять до категорії «царських» (поховання з великою кількістю коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки Василівського району Запорізької області України, створення якого датують IV століттям до нашої ери. 

Гайманова могила найбільший насип у групі з 46 скіфських поховальних насипів поблизу села Балки. Походження назви (Гайманова) невідоме. Висота Гайманової могили 8-9 м, діаметр близько 70 м. Довкола могилу було обкладено крепідою з вертикальних плит з білого вапняка. Дослідження могили проводилося науковцями Інституту археології АН України у 1969–1970 роках в рамках програми термінового археологічного дослідження майбутньої зони меліорації на півдні України. Створену для цього Північно-Рогачицьку (згодом Запорізьку) експедицію очолював досвідчений український археолог Василь Іванович Бідзіля. До складу експедиції входили також відомі українські археологи Б. М. Мозолевський (дослідник Товстої могили) та О.І Тереножкін (перший керівник Північно-Рогачицької експедиції).

Поховання розкрито і досліджено у 1969—1970 роках експедицією АН УРСР в рамках програми археологічного дослідження майбутньої зони меліорації на півдні України. Для цього була створена Південно-Рогачиська (пізніше — Запорізька) наукова археологічна експедиція, яку очолив археолог Василь Іванович Бідзіля. Перш ніж приступити до дослідження Гайманової могили експедицією було досліджено більше 20 менших поховальних насипів, бо зазвичай найбільші поховання виявлялися пограбованими ще у стародавні часи. В цьому випадку 22 розкопаних поховання виявились повністю розграбованими.

В процесі розкопки самої Гайманової могили було знайдено чотири розграбованих поховання (2 чоловічих і 2 жіночих), в жіночому збереглися шкіряні черевики з золотими бляшками, а також 2 скелета, ймовірно, рабів без речей і скелет коня та декілька цінних дрібничок і ніша з предметами побуту, переважно посудом. Борис Мозолевський виявив потаємну камеру (тайник) в похованні зі значною кількістю цінних предметів. Експонати оповідають про високорозвинену культуру скіфів. Найцікавіша срібна з позолотою чаша, прикрашена рельєфними зображеннями скіфських воїнів.

Також знайдено амфори, бронзові котли, таця, жаровня, тарелі, відерця, ойнохоя з голівками сатира і сілена на ручці, 2 дерев'яні чаші з золотими оббивками, срібні глеки, 2 срібних ритона із золотими оковами у вигляді голів, барана лева та ін. На дні овальної катакомби знайдено понад 250 золотих прикрас, виконаних у скіфському звіриному стилі. Повне дослідження показало, що Гайманова Могила, скоріш за все, була скіфською родинною царською усипальницею.

Виявлення могили з золотими і срібними предметами побуту (більш 20 найменувань, не рахуючи дрібних прикрас і фібул) скіфських царів стало найбільшою знахідкою в історії археології Європи з 1912 року (розкопки Чортомлика). Чаша, ритони і срібні ковші Гайманової могили були відразу ж передані в колекцію Ермітажу для консервації. На думку дослідників, Гайманова могила, швидше за все, була родовою усипальницею представників скіфського царського роду.

Курган Куль-Оба 

Курган Куль-Оба (Кульобська могила, "Куль-Оба" з тюркської - гора попелу) — скіфський царський курган із тесаного каменю заввишки 10 метрів, біля села Куль-Оба, недалеко від Керчі. Курган вперше був розкопаний 1830 року в період так-званої «золотої лихоманки» - змагання між офіційними археологами й копачами-«дикунами». В кургані Куль-Оба було поховання вождя скіфського племені, що жили біля Пантікапею. Знайдені речі свідчили про впливи скіфського мистецтва на вироби грецьких ремісників, а також про вплив грецької культури на побут скіфських можновладців.

За пізніми описами, ритуал поховання вождя мав тривалий термін. Тіло бальзамували, прикрашали і везли колісницею повз скіфські поселення. Підлеглі голосили, дряпали власні обличчя на знак жалоби. В цей час готували комору для поховання. В кургані Куль-Оба комора вирита в землі та зміцнена кам'яними брилами на кшталт грецьких склепів. Кам'яні брили склепу і використали для будівництва відставні моряки в Керчі. 

В поховальній коморі знайшли кістяк вождя на колісниці в багатому вбранні. На голові — повстяний капелюх скіфів, прикрашений золотою діадемою. На шиї — золота гривна (вага якої сягала 461 грам). Зброя померлого була в особливому відділку. Її дерев'яні частини прикрашали тонкі золоті пластини з кабуванням. В потойбічний світ володарю дали жінку, кістяк якої поклали у дерев'яний саркофаг з деревини кипарису. Серед оздоб саркофагу — пластинки зі слонової кістки з рельєфами на міфологічні та побутові теми з життя скіфів.

Одяг жінки прикрашали золоті бляшки, парадний поховальний костюм доповнювали золоте кольє, гривна (вага якої сягала 731 грами і перевищувала вагу чоловічої гривни). Поряд поклали ще бронзове дзеркало, два золоті браслети, металевий глечик зі сплаву золота і срібла.

В похованні також знайдені: кістяк слуги зброя слуги два срібних тази бронзові котли для варки м'яса керамічні амфори (ймовірно з вином та їжею). кістяк коня володаря. Серед випадково збережених в кургані шедеврів античного ювелірства світового значення — глечик (сплав золота і срібла) з 4 сценами скіфського побуту: 

Глечик виробили не раніше 5 століття до н. е. зі сплаву золота зі сріблом грецькі ювеліри на замову скіфського володаря. В декорі посудини поєднані грецькі візерунки та сцени побуту скіфів у техніці рельєфу. Ніжка посудини виконана і припаяна окремо. Побутові сцени: доповідь володарю-вождю (бесіда?) створення лука лікування зуба бинтування ноги. Скіфи-вояки бородаті (неголені) з нестриженим волоссям, одягнені у кафтани з поясами, шаровари і м'які чоботи зі шкіри. Деякі мають капелюхи типу башлик. Дослідників і глядачів дивують реалізм сцен, далекий від урочистостей, правдиве відтворення фігур, облич і деталей одягу, які багато чого розповіли про поведінку та побут скіфів. Ще одним шедевром ювелірного мистецтва, є золота бляшка зі сценою побратимства скіфів: 

Курган Чортомлик

 Чортомлик — великий скіфський курган (висота 20 м, діаметр — 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя (Дніпропетровська область) біля села Чкалове. 

Досліджувала курган експедиція Імператорської Археологічної комісії під керівництвом відомого археолога І. Є. Забєліна у 1862 — 1863 роках. Об'єм насипу кургану — близько 82000 метрів кубічних. Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці та рабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї. Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Мельгуновского курган (Литая Могила)

Лита Могила – скіфський царський курган 2-ї половини VII століття до н. е., розкопаний 1763 року біля села Копані Знам’янського району, Кіровоградської області. На глибині 2-х метрів під кам’яними плитами було знайдено залізний меч з окутим золотом руків’ям та вкритими золотою платівкою дерев’яними піхвами, прикрашеною зображеннями фантастичних тварин у передньосхідному стилі, срібні деталі від асірійського палацевого табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок із зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках і 40 бронзових наконечників стріл.

Пам’ятка має видатне значення, оскільки це єдиний відомий на сьогодні скіфський царський курган того часу в Північному Причорномор’ї. Курган датований 650–600 рр. до н. е. 

Олександропільський курган

 Олександропільский курган — скіфський курган IV століттям до нашої ери, один з великих «царських» курганів Північного Причорномор'я, що знаходився у Дніпропетровській області. Серед місцевого населення курган відоміший під назвою Лугова могила.

Курган розташований у села Олександропіль, на схід від річки Базавлук в Солоня́нському райо́ні Дніпропетровської області. Координати - 47.99036, 34.42942. Висота кургану становить 21 метр, діаметр 101 метр. Поховання знатних осіб у двох камерах-катакомбах пограбовані ще в давнину. Збереглися: в насипу залишки колісниці; могила коня поблизу центральної камери. Тут виявлені золоті і срібні високохудожні прикраси, парадна зброя, рідкісне зображення шанованої скіфами змієногої богині, дочки Борисфена (Дніпра). У кургані знайдено останки поховання рабів, а також ще 14 коней у дорогоцінній збруї зі срібними і бронзовими прикрасами. У кургані була знайдена пара срібних нащічників, що зображують молодого скіфа, який переслідує зайця. Деякі науковці вважають, що це зображення перетинається із текстами Геродота про битву персів зі скіфами, що не відбулася, через те, що скіфи захопилися полюванням за зайцем, що пробігав перед їхнім бойовим ладом.

Первинні досілдження проводилися під керівництвом А. Терещенка у 1852—55 роках. Основні дослідження кургану проведені О. Люценком у 1855–1856 роках, під час яких курган був повністю розкопаний. Олександропільський курган був першим великим скіфським курганом, що спеціально розкопувався із науковими цілями. Оскільки передбачалося, що курган знаходиться в Герросі, області поховання скіфських царів, і прекрасні речі, знайдені селянами напередодні розкопок вказували саме на скіфську приналежність кургану, ставилося завдання дослідження саме гробниці скіфського царя. Вперше досліднику ставилося в обов'язок ведення журналу з докладними описами щоденних робіт. Протягом 1852–1855 роках А. В. Терещенко і О. Є. Люценко повністю розкопали насип, а в 1855–1856 роках О. Є. Люценко досліджував численні підземні споруди. На жаль, А. В. Терещенко виявився непридатним для розкопок, вельми ними обтяжувався і за кожної нагоди займався поїздками, результатом чого стала поява «Нарисів Новоросійського краю» та статті про кургани і кам'яних баб. Ведення щоденного журналу (нинішнього польового щоденника) звелося до формальних записів про проведені за тиждень роботи, що складалися заднім числом, малозмістовних і невиразних, з вкрай невизначеними, інколи прямо протилежними, координатами знахідок. В цілому досить непросто зорієнтуватися в послідовності. У результаті немає виразного уявлення про гігантську крепіду кургану, існування кам'яного панцира, який покривав поверхню кургану, ледве вгадується. Вже у 2004 році вдалося відкрити залишки прикурганної тризни кургану, де вперше випала можливість її дослідження в повному обсязі, оскільки в наслідок унікальних обставин залишки тризни виявилися двічі законсервованими. Дослідження тривали 6 польових сезонів з 2004 по 2009 роки. Нечаєва Могила Нечаєва Могила (Гегелина Могила) — скіфський курган IV століття до нашої ери, поблизу села Лукіївка Нікопольського району Дніпропетровської області. Сьогодні це найвищий в степовій смузі Євразії скіфський курган. Нині його висота становить 15,1 м, а на початку XX століття він був на 3-3,5 метри вище. Координати - 47.91031, 34.49089. 

Нечаєва Могила

Інколи Нечаєву могилу також називають Гегеліной. У 90 роках XX століття завідуючим відділом археології та давньої історії Нікопольського краєзнавчого музею Василем Шатуновим був встановлений факт листування одного з членів сім'ї Нечаєвих з поміщицею Гегеліной. По всій видимості, Гегеліни були сусідами Нечаєвих, а древній курган раніше знаходився на землі, що їм належала. Звідси й походить одна з його назв — Гегеліна Могила. Нечаєві могли купити цю землю у Гегеліних ще до другої половини XIX століття, після чого за розташованим на ній курганом закріпилася пізніша і поширеніша назва — Нечаєва Могила. У XIX столітті провести розкопки Нечаєвої могили збиралися Іван Забєлін та Д. І. Яворницький, проте поміщики і великі землевласники Нечаєва, на території володіння яких знаходився курган, не давали дозволу на проведення відповідних робіт. По завершені другої світової війни приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу як А. І. Тереножкін і Б. Н. Мозолевський, проте розкопки так і не були розпочаті. І понині курган Нечаєва могила залишається недослідженим.  Нині на місці кровопролитних боїв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник загиблим воїнам.

Курган Огуз Огу́з

Курган Огуз Огу́з — курган скіфського царя IV століття до н. е. біля селища міського типу Нижні Сірогози Нижньосірогозького району Херсонської області. Найбільший курган причорноморського степу, був розташований біля важливого давнього перехрестя Лівобережжя, дата спорудження кургану: 330—310 роки до нашої ери. У різні часи досліджувався археологами Миколою Веселовським, Вадимом Ротом, Олександром Лєсковим та Юрієм Болтриком.

Підписуйтесь на наш канал на Youtube!

Джерело