Україна на картах Птолемея

Карта Птолемея подана в роботах Йохана Шнітцера (Ульм: Лейнхарт Холле, 1482) (фото: uk.m.wikipedia.org)

 Клавдій Птолемей (або Клавдій Птоломей, грец. Κλαύδιος Πτολεμαῖος; бл. 87 — 165) — давньогрецький вчений (математик, астроном, географ, астролог), твори якого мали великий вплив на розвиток астрономії, географії та оптики.

Дані про життя Птолемея мізерні. Жив у римській провінції Єгипет і працював в Александрії.

Читайте також:

• Першим українцем, який побував в Антарктиді, став АНТОН ОМЕЛЬЧЕНКО

• ГЕРОДОТ:Зараз я опишу узбережжя справжньої Скіфії-України

Створив геоцентричну систему світу, розробив математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, яка дозволяла обчислювати їхнє розташування на небі. Система Птолемея викладена в його головній праці «Альмагест» — енциклопедії астрономічних знань давнини. 1543 року польський астроном Миколай Коперник запропонував альтернативну, геліоцентричну систему. У праці Птолемея «Географія» були представлені географічні відомості античного світу, нею користувалися аж до 16 століття.

Своєю складною, але неправильною теорією руху планет і Сонця довкола нерухомої Землі пояснив загадкові явища у видимому русі планет по небосхилу, припустивши, що планети і Сонце обертаються не лише довкола Землі, а й одночасно довкола інших центрів по петлеподібній кривій — гіпоциклоїді.

Ця теорія панувала 1500 років, поки її не спростував Миколай Коперник (див. Геліоцетрична система світу).

Клавдій Птолемей також видав астрологічну працю «Тетрабіблос» («Чотири книги») і книгу з теорії музики «Гармоніки».

Широко відомим був твір Птолемея «Посібник з географії» у восьми книгах. У 1475—1600 роках побачили світ 42 видання цього твору. В ньому дано повне, добре систематизоване зведення тогочасних географічних знань.

Птолемей особливо багато зробив для розвитку та застосування теорії картографічних проекцій. Він навів координати восьми тисяч пунктів (по широті — від Скандинавії до верхів'я Нілу, по довготі — від Атлантичного океану до Індокитаю). Ці дані базувалися майже винятково на відомостях про маршрути купців і мандрівників, а не на астрономічних розрахунках. До трактату додано одну загальну та 26 спеціальних карт земної поверхні. Він вперше провів паралелі і меридіани.

Українські землі на картах Птолемея

В рукописі «Географія (Птолемей)» 1420 р. (автор не відомий), на карті «Сарматія» (Сaрмaтіас) (назва карти умовна) вперше на карті міститься напис «Сарматія». В цьому рукописі на карті «Сарматія Азійська» (назва карти умовна) – напиc «САRМАТЇА АСЇА» (Сарматія Азійська).

1467 р. Ніколаус Германус ще раз переробив зміст «Географії»( Cosmographia Claudii Ptolomaei Alexandrini. Manuscript, 1467). Рукопис знаходиться в «Biblioteka Narodowa» у Варшаві. Він заново виготовив карту світу в новій проекції, додавши Скандинавію та інші країни Півночі; так само як і на оригінальній карті Клавдія Клавуса (1427 р.), Гренландія розташована на захід від Скандинавії. Крім того, Н. Германус додав нові карти — Іспанії та Італії. В цьому рукописі, на «Восьмій карті Європи» (Octava Evropє tabvla), вперше були зображені українські землі. На «Восьмій карті Європи» (Octava Evropє tabvla) написи: Європейська Сарматія (Sarmaciє Evropa), Азійська Сарматія (Sarmaciє Asiatice), на «Другій карті Азії» (Seconda Asia tabvla) – Азіатська Сарматія (Sarmatia Asiatica) показано частину східноукраїнських земель (Sarmatie in Evropa pars).

Уперше «Географія» К. Птолемея (87–150 рр.) без карт видана друком 1475 р. у Віченці. Друге видання з 26-ма античними картами побачило світ 1477 р. у Болоньї. В наступному, римському виданні (1478 р.)поміщена «Восьма карта Європи» (Octava Europe Tabula), де зустрічається написи: «Sarmatia Europae» (Європейська Сарматія) та ін.

Музика

У трактаті Гармоніка представив закінчену теорію звуковисотної системи (гармонії) в сучасній йому музиці — від детальної систематики видів звучання, інтервалів, видів консонансу до повноцінної (єдиної повної в античній науці) теорії ладу. Найцінніший коментар до перших розділів «Гармоніки» Птолемея написав Порфирій.

Оптика

У трактаті Оптика Птолемей експериментально досліджував заломлення світла на межі повітря-вода і повітря-скло і запропонував свій закон заломлення (наближено виконується лише для малих кутів). Вказав на вплив рефракції на астрономічні спостереження. Вперше вірно пояснив гадане збільшення Сонця і Місяця на горизонті як психологічний ефект.

Демографія

У книгу «Чотирикнижжя» Птолемей вніс підсумок своїх статистичних спостережень про тривалість життя людей: так, літнім вважався чоловік у віці від 56 до 68 років, тільки після чого наставала старість.

Птолемей астроном

Більша частина життя Клавдія Птолемея пройшла в Александрії (127—151). Тут він проводив астрономічні спостереження, результати яких поряд з даними його попередників (головним чином Гіппарха) використовував у своєму основному творі з астрономії «Велика математична побудова астрономії в 13 книгах» (бл. 140). У давнину цей трактат називали «Мегісте» (грец. «мегістос» — найбільший), що в арабів перетворилося в «Альмагест». Епітет «найбільший» цілком відповідає праці Птолемея, оскільки в ньому з великим мистецтвом не тільки описана, але й проаналізована вся сукупність астрономічних знань того часу. У «Алмагесті» викладено створену Птолемеєм систему, згідно з якою Земля спочиває в центрі світобудови, а всі небесні тіла обертаються навколо неї. Видимі рухи небесних тіл представлені тут за допомогою комбінацій кругових рухів — епіциклів (теорії епіциклів). Представлення було доведено до максимальної для того часу точності, а отже обчислення положень планет стало надійнішим. У «Алмагесті» міститься також опис відкритого Птолемеєм явища евекціі — періодичного відхилення руху Місяця від рівномірного кругового. У цій праці вперше дано розв'язання деяких математичних задач, зокрема побудована таблиця хорд для кутів, заданих через кожні півградуса (тобто таблиця синусів), доведена теорема про властивості чотирикутника, відома нині як теорема Птолемея, та інше. В «Алмагесті» описано побудований Птолемеєм подібний до армілярної сфери інструмент для вимірювання довгот і широт на небі (астролабон), а також інструмент для вимірювання кутових відстаней, що пізніше став відомим в Європі як трикветрум. Велике значення для подальшого розвитку астрономії мав заснований на спостереженнях Гіппарха і власних спостереженнях Птолемея включений в «Алмагест» каталог положень 1022 зірок.

Геоцентризм Птолемея цілком відповідав рівню уявлень античної епохи, коли видиме сприймалося як дійсне, і в цьому сенсі не суперечив біблійному поданню про Землю як центр світобудови. Тому систему Птолемея підтримувала церква. Проте вимоги до точності прогнозів положень небесних тіл з часом зростали, що призводило до подальшого ускладнення комбінацій епіциклів. Тому виникли сумніви в правильності геоцентричної системи. Протиріччя усунув Миколай Коперник, згідно з вченням якого всі планети, у тому числі Земля, обертаються навколо Сонця. При цьому відразу ж спростилася схема планетних рухів і став можливим точніший прогноз положень планет.

Птолемей заклав основи математичної географії та картографії. В області оптики досліджував заломлення світла при пе реході променя з повітря у воду і у скло. Першим став враховувати астрономічну рефракцію в спостереженнях.

Джерело