Розстріл демонстрації робітників у козацький столиці Черкаську
До початку 1960-х рр. в СРСР серйозно погіршилося економічне становище. Розпалювалися і відносини з США у зв'язку з Кубою і збитим над Свердловськом американським літаком, що змушувало радянське керівництво ще більше коштів направляти на гонку озброєнь і зовнішню допомогу "братнім народам" на шкоду споживчих галузях. Недолік хліба став настільки відчутний, що Хрущов вперше зважився на закупівлю зерна за кордоном, тим не менш почалися перебої з постачанням. У магазинах шикувалися черги.
31 травня 1962 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про підвищення роздрібних цін з 1 червня на масло і м'ясо, на 25 і 30 % відповідно. Незважаючи на те, що підвищення цін було названо "тимчасовим", яке "представники трудового народу з повним розумінням схвалювали", невдоволення населення вилилось у страйки і хвилювання у багатьох містах, оскільки це збіглося зі зниженням робочих тарифів по всьому СРСР. До того ж роком раніше, в 1961 році, ХХІІ з'їзд КПРС проголосив побудову до 1980 року давно обіцяного комунізму, а тут такий сюрприз...
Лише на перший погляд це була побутова, споживча причина. Прорвалося приховане багаторічна опір народу влади КПРС, що влаштувала тоді ж і свою другу "безбожну п'ятирічку". Це розуміла і влада, тому на економічні протести робітників вона всюди відповідала кулями і репресіями.
Читайте також: СРСР:Тиснява через жуйки забрала 21 життя.Найбільш криваві події відбулися р. в Новочеркаську Ростовської області. З 1 січня 1962 р. на Новочеркаському електровозобудівному заводі ім. Будьонного (НЭВЗ) на третину збільшили норми виробітку і відповідно знизилася зарплата. Одночасне підвищення цін було сприйнято робочими як знущання. 1 червня перед початком зміни формувальники сталеливарного цеху стали обговорювати підвищення цін. На заводі був завідувач промисловим відділом Ростовського обкому КПРС Бузаєв, який взявся роз'яснювати робочим цю "тимчасову міру у будівництві комунізму". Стали підходити робітники інших дільниць і цехів, і почався стихійний мітинг. У відповідь директор заводу Курочкін презирливо кинув: «Не вистачає на м'ясо, їжте пиріжки з лівером!» Ця фраза викликала загальне обурення, люди пішли по цехах із закликом до страйку, на тривожний заводський гудок стали прибувати робітники інших змін.
До 11 години перед заводоуправлінням зібралася величезна юрба робітників протестують проти підвищення цін та зниження розцінок. До 16 години на завод прибули перший секретар Ростовського обкому КПРС, голова облвиконкому, голова раднаргоспу, інші відповідальні працівники галузі міста і все керівництво заводу. Але вони лише переказували офіційне Звернення ЦК КПРС і умовляли народ розійтися. Не бачачи відповіді на своє запитання "Як жити далі?", робітники зірвали з будівлі заводоуправління портрет Хрущова і підпалили його.
З 18 до 19 години до заводоуправлінню були підтягнуті зведені частини міліції у формі, чисельністю до 200 осіб. Міліція спробувала відтіснити мітингувальників з території заводу, але була зім'ята натовпом. Потім під'їхали 5 машин та 3 БТРа з солдатами, які вишикувалися біля машин. Натовп зустріла їх лайкою та образами. Солдати не зробили ніяких активних дій і через деякий час занурилися назад до машини і поїхали. Основним їх завданням було відвернути увагу натовпу на себе, поки одягнена в цивільне групу спецназівців і офіцерів КДБ виводила запасним входом з будівлі блоковане керівництво на чолі з першим секретарем. Протягом вечора і ночі мітинг продовжувався.
Звістка про страйк швидко рознеслася по всьому місту, до страйкарів приєдналися робітники інших заводів. Щоб привернути увагу робочих довколишніх міст, в 12 годин робітники перекрили залізницю і зупинили поїзд Ростов-Саратов. На одній з опор зміцнили плакати «М'ясо, масло, підвищення зарплати», «Нам потрібні квартири». На зупиненому локомотиві, хто написав слова «Хрущова на м'ясо!». Це гасло з'явився і в інших місцях. Увечері 1 червня була зроблена нова спроба втихомирити робітників, але робочі розігнали міліцію.Страйкуючі спробували зайняти районну газорозподільну станцію для її відключення і зупинки роботи промислових підприємств. Але прибулі внутрішні війська очистили газорозподільну станцію від страйкуючих, взяли її під охорону і заарештували близько 30 осіб. Взяли під охорону всі життєво важливі міські об'єкти: держбанк, пошту, телеграф, радіовузол, адміністративні будівлі.
До вечора 1 червня в Новочеркаську для залякування також ввели танки і бронетранспортери, з допомогою військових частин витіснили з території заводу і до третьої години ночі розсіяли близько чотирьох тисяч робітників, взяли завод під військову охорону, встановили в місті комендантську годину, заарештували двадцять два "винуватця".
На наступний ранок 2 червня прийшли до заводу робітники побачили завод і залізницю в оточенні озброєних солдатів. На вимогу офіцерів приступити до роботи робітники відповіли: працюйте самі, раз ви окупували завод. Робочі НЕВЗа та інших заводів разом з сім'ями вирішили рушити демонстрацією в місто до міськкому КПРС, висунувши гасла і вимоги: "М'яса, масла!!!". На мосту через річку Тузлов колона зустріла загородження з танків, але, обійшовши їх, рушила далі, при цьому деякі солдати навіть допомагали людям перелазити через танки.
Підійшовши до міськкому, робочі розташувалися в сквері перед ним. У натовпі бігали люди в штатському, явно не робочого виду, клацаючи минифотоаппаратами, відзначаючи найбільш активних. В будівлі міськкому в цей час перебували голова міськвиконкому Замула і заввідділом ЦК КПРС Степаков, які з балкона через гучномовець почали переговори з мітингувальниками.
Але їх заклик припинити безлади і повернутися на робочі місця був зустрінутий обуренням. Група демонстрантів прорвалася через рідке оточення міліції в будівлю міськкому і спробувала взяти кого-небудь з партійних начальників в заручники. Але ті в страху тікали від робочого класу. Не знайшовши нікого з начальства, робочі виявили обстановку панської життя номенклатури на тлі крайньої бідності робочих мас Новочеркаська.
З Москви в Новочеркаськ для заспокоєння народу прибули члени президії ЦК КПРС Мікоян, Козлов та інші. Демонстранти прийняли рішення направити делегацію в будівлю Кавалерійських курсів для переговорів, однак вони не принесли ніякого результату. Інша група робочих вирушила до міського відділення міліції звільняти своїх заарештованих напередодні товаришів. Сталося зіткнення робітників з міліцією. Робочі проникли в будівлю міліції, зав'язалася боротьба, один робочий вихопив автомат у міліціонера, але його і ще чотирьох застрелив інший міліціонер. Близько 30 увірвалися в будівлю робочих заарештували.
У цей час на площі перед міськкомом КПРС з'явився начальник Новочеркаського гарнізону генерал-майор Олешко з 50 озброєними автоматниками, які відтіснили натовп людей від будівлі міськкому. На вимоги генерала піти від будівлі, робітники відповіли несхвальними вигуками. Тоді автоматники дали попереджувальний залп у повітря. Натовп відринула назад, але незабаром знову стала на колишнє місце. Другий залп над головами робочих пройшовся по деревах, на яких сиділи цікаві хлопчаки. Одночасно з даху міськкому і сусідніх будинків снайпери відкрили вогонь і кулемет, з'явилися вбиті та поранені, натовп людей прийшла в паніку і почала розбігатися. Всього на площі біля міськкому і у міськвідділу міліції було вбито 24 людини, серед них діти і жінки. З вогнепальними пораненнями в лікарні надійшли 45 осіб. Всього поранених було близько 90 людей, але багато хто не зверталися до лікарів, так як боялися арешту. Всі трупи загиблих вночі вивезли з міста і поховали в чужих могилах на різних кладовищах Ростовської області. Площа перед міськкомом намагалися відмити від крові, але не вдалося, вирішили заасфальтувати.
Слід зазначити, що не всі військовослужбовці погодилися стріляти в народ. Коли члени Президії ЦК КПРС зажадали збройного втручання, то командувач Північно-Кавказьким військовим округом генерал-фронтовик І. А. Плієв і його найближчі помічники розпорядилися, щоб танкісти, екіпажі БТР та інші підрозділи, виведені з казарм на оточення, не мали боєкомплектів. Свідки стверджували, що один офіцер місцевого гарнізону, який отримав команду відкрити вогонь перед міськкомом, відмовився передавати цю команду своїм солдатам і перед строєм застрелився. Раніше в той же день заступник командувача Північно-Кавказьким військовим округом генерал М. К. Шапошников отримав наказ атакувати натовп танками біля річки Тузлов. «Не бачу перед собою такого противника, якого слід було б атакувати нашими танками», – відповів генерал-фронтовик (Герой Радянського Союзу в 1944 р.) ("Літературна газета", 21.6.1989). Пізніше генерал намагався оприлюднити інформацію про новочеркаської трагедії. У 1966 р. генерал-лейтенант Шапошников був відправлений у відставку. Проти нього було порушено кримінальну справу за звинуваченням в антирадянській пропаганді, у 1967 році його виключили з партії.
3 червня робітники, незважаючи на розстріл, невеликими групами з заводу знову рушили в місто. До 8 годин у міському та міськвідділу знову стала збиратися натовп. Робітники знову наблизилися до оточення і почали вимагати звільнення заарештованих товаришів. У кінотеатрі "Перемога" влади встановили репродуктори і стали транслювати записані напередодні мова Мікояна і наказ командувача округом про введення комендантської години. До 12 години владі вдалося організувати партактив, дружинників, лояльних робітників. Почалася масова агітація на заводах і серед городян, із закликом заспокоїтися і приступити до роботи. О 15 годині по радіо виступив член Президії ЦК КПРС Козлів з обіцянкою «ретельно розібратися з недоліками у встановленні розцінок на підприємствах міста» та «вжити заходів по поліпшенню торгівлі продуктами харчування і широкого споживання». Після його промови напруга стало спадати, люди стали розходитися, а в ніч з 3 на 4 червня було затримано 240 осіб. Постачання міста продовольством покращився.
14-20 серпня в Новочеркаську під великою охороною міліції та військ МВС відбувався показовий "відкритий" суд над "ініціаторами масових заворушень". За вироком були розстріляні сім робочих активістів за "бандитизм» і "антирадянську діяльність": Олександр Зайцев, Андрій Коркач, Михайло Кузнєцов, Борис Мокроусов, Сергій Сотников, Володимир Черепанов, Володимир Шуваєв. 105 осіб отримали терміни ув'язнення від 10 до 15 років з відбуванням у колонії суворого режиму. Сотні міліціонерів і військових дали підписку про нерозголошення.
Як ні намагалися влади приховати це події, інформація про нього все ж просочувалася в інші міста та за кордон. Причому редакція емігрантського журналу "Посів" відразу ж "вирахувала" якесь незвичайне пригода в СРСР за непрямими ознаками в радянській пресі.
Майже 30-річне мовчання в СРСР було перервано активними запитами громадськості в різні державні органи початку 1990-х років. Перший міський мітинг новочеркасцев, присвячений пам'яті жертв подій 1962 р. відбувся біля будівлі адміністрації в 1991р., тобто в день 29-ї річниці. На місці загибелі людей у сквері перед площею встановили пам'ятний знак-камінь з білого мармуру. У 1994 р. останки 20 загиблих знайшли на кладовищі Новошахтинска, відбулося їх перепоховання на міському кладовищі.
Постанова Уряду РФ № 810 від 22.10.92 р. і № 102 від 14.02.94 р. "Про виплату одноразових грошових компенсацій сім'ям загиблих під час подій в місті Новочеркаську і необгрунтовано засуджених у зв'язку з цими подіями до виняткової міри покарання" визначила виплату допомоги 20 жертвам на загальну суму 6.674.000 руб. в 1994 р., а в 1997 р. було виплачено допомогу А. Н. Черепанової за її чоловіка, розстріляного в 1962 р., у розмірі 1.897.500 руб. (не деномінованих рублів); а за Постановою № 843 від 18 липня 1996 р. "Про виплату одноразової допомоги особам, отримали вогнепальні поранення під час подій р. в Новочеркаську в червні 1962 року" виплачено одноразові допомоги на загальну суму 42.833.500 руб. 13 особам, які стали інвалідами в результаті вогнепальних поранень і 7 отримали вогнепальні поранення.
Джерело: rusidea.org
Коментарі
Дописати коментар