Чому для українців важлива буква «Ї»

За часи радянської влади мовознавство “вірило”, що літера “ї” в українській абетці з’явилася лише 1873 року. Так написано в Українській Радянській Енциклопедії. Заперечувати цю доктрину було безнадійно, тебе могли звільнити з роботи. Українська мова стрімко втрачала розуміння винятковості та унікальності літери “ї”, яка міститься лише в цій абетці.

• Українські народні пісні увійшли до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО

Якщо уважно розглядати пам’ятки української літератури, то побачимо існування знаку “и” та надрядкові позначення над ним (різні цяточки, риски, дужечки). Вже в “Ізборнику Святослава” (1073 року) маємо справу із графічним закріпленням звуку [йі].

У першій пол. ХІХ ст. спостерігаємо велику кількість способів написання звуку [йі] – и, іи, ять, й. Українські друкарні не мали можливості друкувати цю літеру, тому використовували усі можливі літери абеток різних мов, які мають у собі за основу “и” та будь-який надрядковий знак. Зображувалась літера “ї” і з допомогою літер “і” та “и”.

Наприклад, у кулішівці на місці “ї” писали “и”. Це видно у творчості Панаса Мирного, Лесі України та ін. Емський указ не сприяв відлиттю друкарської літери “ї”.

Лише у ХХ ст., після проведення декількох мовних реформ, українська абетка отримала єдино затверджений варіант графічного позначення звуку [йі].

Нині ця літера є символом унікальності української мови.

Наостанок пропонуємо вам поезію Івана Малковича, який написав найкращий вірш про цю літеру.

Свічечка букви “Ї”
Хай це можливо і не найсуттєвіше
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви «є»
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша — солов’їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись можуть
настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов’їв
дитино.

Пише  vsviti.com.ua