Чи могли леви жити на території Греції та України 3 тисячі років тому? Археологи вірять, що так

На цьому орнаменті, знайденому в Мікенах, Греція, леви стрибають на свою жертву (фото: hromadske.radio)

Чи могли колись на території сучасних Греції, України, Болгарії, Угорщини та Румунії жити леви? Це здається неймовірним, але археологи, зокрема, зооархеологи серйозно досліджують це питання, і деякі вірять, що це дуже навіть можливо.

Про це пише Громадське радіо.

Колись люди поблизу долини Немеї на півдні Греції жили в смертельному страху перед левами, що причаїлися на навколишніх пагорбах і полювали на населення. Лише могутній Геракл, викликаний царем сусіднього Тиринфу, міг убити звіра.

Син Зевса загнав могутнього хижака в куток у печері й задушив його голими руками. Після цього люди жили в мирі, а Геракл продовжив свої знамениті пригоди.

Звичайно, історія Немейського лева — це просто міф, частина еклектичного складу богів, героїв і фантастичних звірів, які населяли міфи античності. Сьогодні в Європі, звичайно, немає диких левів.

Але археологи початку 20-го століття в материковій Греції вважали, що в існуванні левів у цьому регіоні в стародавні часи може бути частка правди. Чому ще ці істоти так помітно — і реалістично — фігурують у мистецтві пізньої бронзової доби, а також у міфах та реальних повідомленнях пізніших вчених із класичного періоду, таких як Аристотель та Геродот?

Хоча такі теорії довго відкидалися іншими дослідниками, у 1978 році двоє видатних німецьких зооархеологів зробили вражаюче відкриття. Під час розкопок Тиринфа — того самого міста, легендарний король якого кинув виклик Гераклу — вони випадково натрапили на котячу п’яткову кістку біля людського скелета. Вони безпомилково дійшли висновку, що це був лев, і, можливо, той самий вид, який сьогодні населяє частини африканського континенту.

Тиринф — прадавнє давньогрецьке укріплене місто в Арголіді, на північному сході Пелопоннесу. 

Кістки левів

Кістка була лише першою з десятків, виявлених у Тиринфі та інших місцях протягом наступних десятиліть. Хоча деякі деталі залишаються незрозумілими, багато археологів та істориків тепер використовують ці докази, щоб зробити висновок, що сучасні леви колись жили поряд із людьми в частинах сучасної Європи, включаючи Грецію, протягом сотень років. Сьогодні кістки лева пропонують рідкісний погляд на світ бронзової доби та складні стосунки людей із цими лютими хижаками, тваринами, які надихали легенди та витвори мистецтва протягом століть.

Реалізм лютого лева в цій печатці робить її одним із багатьох прикладів, які спонукали деяких вчених стверджувати, що майстри, які створили такі роботи, напевно, зустрічали цих великих кішок у дикій природі. Фото: Corpus der Minoischen und Mykenischen Siegel

«Тепер можна сказати, що деякі [образи левів] могли бути відтворені з реального досвіду на [грецькому] материку», — каже історикиня мистецтва Ненсі Томас. Знахідки, додає вона, «цілком інакше висвітлюють мистецтво… і те, як полювання на справжніх левів могло вплинути на розвиток структури еліт, яка відбувалася в Греції в той час».

Томас вірить, що дикі леви існували в Греції бронзової доби ще до того, як були знайдені будь-які кістки. Багато хто вказує на почесну професорку Університету Джексонвілля у Флориді як на експертку з диких левів Греції.

Її ідеї про цих великих кішок вперше розвинулися під час її дисертаційної роботи в 1970 році, для чого вона уважно вивчила зображення левів бронзової доби, вигравіруваних на каменях, бляшках та інших предметах. Близько 1700 або 1600 років до нашої ери хижаки стали популярною емблемою мікенців, суспільства на материковій Греції, відомого своєю військовою доблестю та ієрархічною політичною мережею, керованою елітами, що мешкали у палаці. (Тиринф був військовим і культурним центром мікенського суспільства.)

Томас вразило те, що, хоча на багатьох зображеннях були зображені звичайні леви, які легко ґрунтувалися на образах з інших місць, деякі з них виглядали вражаюче реальними — не лише за своїми реальними рисами, а й за поведінкою.

«Вони виглядають так казково», — каже Томас. «У мене завжди було відчуття, що деякі з цих сцен левів виглядають занадто реальними, щоб їх просто скопіювали».

Наприклад, на золотих бляшках, печатках і надгробках, знайдених у могилах багатих людей у ​​Мікенах — зображені леви, які кидаються за оленями, людьми та худобою. На прикрашеному кинджалі лев, що виблискує золотом на темному металі леза, нападає на чотирьох чоловіків, озброєних списами та луками, а два леви втікають з місця події.

Приблизно в той самий час, коли Томас аналізувала ці зображення, почалося дослідження кісток тварин у стародавніх місцях, і двоє піонерів зооархеології, Йоахім Беснек і Анжела фон ден Дріш, виявили кістку п’яти лева в Тиринфі. Ця кістка не була доказом того, що це був дикий лева; будь-які кістки ніг, кігтів чи зубів могли потрапити до Греції як сувеніри з Близького Сходу.

Але потім пара знайшла чотири фрагменти кісток ніг і шматок ребра, пов’язані з різними періодами часу між 1700–1600 рр. до н.е. і близько 1200 р. до н.е.

Ці відкриття «зробили [всі] розкопки… вартими», — писали вони в 1990 році.

У той час як Беснек і фон ден Дріш дійшли висновку, що кістки були свідченням існування диких левів у цьому районі, інші вчені мали сумніви.

«Протягом багатьох років я б у це не повірив», — каже Джон Янгер, археолог з Університету Канзасу і друг Ненсі Томас. «Я б заявив про це публічно».

Леви мешкали на території України, Румунії та Болгарії?

Янгер вважав, що кістки ніг — поки що їх небагато — можуть бути отримані від останків домашніх левів або проданих сувенірів, а не від диких особин. Він також зазначив, що археологічні записи просто не пропонують багато доказів кісток європейських левів з-поза Греції або раніше. Без таких знахідок ідея імпортованих тварин (або їхніх останків) мала більше сенсу, ніж ідея про те, що дикі леви подорожували до Греції і там осіли.

Крім того, художні зображення левів можуть бути просто засновані на образах з інших місць. Янгер вивчав печатки та персні з грецької бронзової доби, які, як він встановив, походять з грецького острова Крит. Ремісники острова, як батьківщини старої мінойської цивілізації, ймовірно, скопіювали багато мотивів левів із Єгипту та Близького Сходу. Тим не менш, Томас вважала, що зооархеологічна робота може дати більше відповідей. Вона почала листуватися із фон ден Дрішем, щоб дізнатися більше про поточні розкопки. У 1998 році на пошту Томас прийшло щось, що відповідало б на критику скептиків.

Це була дисертація від однієї із учениць фон ден Дріша, Генріетти Манхарт, яка зібрала стародавні записи про кістки з Болгарії та її сусідів. Серед них були численні кістки левів з 13 місць. Очевидно, що сучасні леви — той самий вид, який сьогодні живе у савані в частинах Африки — мав історію у Європі.

«Я не уявляла, що те, що я знайду, буде таким грандіозним», — згадує Томас. «Для мене це було як блискавка».

У насту пні роки зооархеологи продовжували знаходити левів у Європі. Крім зубів, Манхарт та інші задокументували фрагменти тазу, кістки лап і хребці з місць по всій Угорщині, Румунії, Болгарії та південній Україні.

Багато кісток датуються більш ніж 1000 років до початку бронзового віку в Греції, у період у Південно-Східній Європі, відомий як мідна доба. Серед найдивовижніших була колекція зі стародавнього мисливського місця поблизу невеликого села Дуранкулак на узбережжі Чорного моря в північно-східній Болгарії: 10 левових кісток з щелеп, ніг і плечей, імовірно, від двох дорослих і дитинча, які жили близько 4000 років до н. е.

На відміну від поодиноких знахідок кігтів, зубів або кісток стопи, ця низка останків свідчила про походження, яке не було просто імпортованими сувенірами чи шкурами. Натомість відносно рівномірне зображення всього скелета є вагомими доказами популяцій диких левів, каже Ласло Бартосевич, зооархеолог зі Стокгольмського університету.

«Я думаю, що це досить переконливо, я справді вірю, що там були леви. Стільки кісток неможливо було імпортувати».

Кістки, безсумнівно, від сучасного типу Panthera leo, кажуть експерти. (Хоча вони не згодні щодо підвиду.) Єдиний інший вид левів, відомий у Європі, — печерний лев, який іноді класифікують як Panthera leo spelaea — вимер приблизно за 6000 років до того, як тварини були знайдені в Південно-Східній Європі.

Цей фрагмент хребта, знайдений на грецькому півострові Пелопоннес, походить від левеняти (фото: hromadske.radio)

Скам’янілості свідчать про те, що сучасні популяції Panthera leo колись були широко поширені, простягаючись від частин Африки через Близький Схід до Індії. Але шлях, яким ці кішки могли б досягти Європи, чи то через материк, чи то через Босфор через стародавній сухопутний міст, залишається загадкою.

Такі вчені, як Бартосевич, припускають, що леви прибули навколо Чорного моря в Україну, а потім рушили на південь на Балкани. Звідти деякі могли блукати далі на південь до Греції.

Томас, яка тепер провела роки, у пошуках нових доказів та складаючи археологічні звіти, опубліковані різними європейськими мовами, навіть навернула деяких скептиків. До 2012 року вона виявила 25 місць у Південно-Східній Європі та 13 у Греції. У грудні того ж року дослідники Греції бронзової доби стікалися до Парижа на 14-ту Егейську конференцію, де Томас представила свої дослідження, включаючи описи кісток, знайдених у Південно-Східній Європі, а також художні та історичні розповіді про левів.

Повна кількість кісток склала трохи більше 100, 41 з них із Греції. Представлена лише десятками особин, популяція левів, ймовірно, була досить невеликою в Південно-Східній Європі. Але для Янгера, який був в аудиторії, кількість і різноманітність були занадто великими, щоб їх можна було легко пояснити завезенням живих левів як домашніх тварин або для інших цілей.

Він підвівся.

«Я чинив вам опір роками, але тепер я абсолютно переконаний», — згадує він, як сказав Томас.

«Те, як вона це представила, ви скажете: «Це не випадково. Це щось означає», — каже Янгер. «У певному сенсі це не кількість, а закономірність знаходження кісток левів то тут, то там… протягом кількох сотень років».

Сьогодні, завдяки науковим дослідженням Томаса, Бартосевича та багатьох інших, більшість дослідників погоджуються, що леви були присутні в Південно-Східній Європі в мідну і бронзову добу. Але все ще залишаються сумніви щодо того, чи жили у дикій природі вони саме в Греції.

Наприклад, Пол Холстед, зооархеолог з Університету Шеффілда у Великій Британії, вважає, що диким левам було б важко закріпитися на Пелопоннесі — південному півострові, де розташовані Тиринф і Мікени — з огляду на його невеликі розміри та вузьке сполучення із рештою Греції.

Історикиня мистецтва Ненсі Томас (ліворуч) працює з Герхардом Форстенпойнтнером (праворуч), дослідником зооанатомії, під час розкопок в Егіні Колонна, Греція. Фото: Roger Thomas

Не можна виключати, що деякі багаті греки бронзової доби імпортували левів для мисливських парків або звіринців. Відомо, що месопотамські королі в той час робили так із левами та іншими екзотичними тваринами, зазначає археологиня та історикиня мистецтва Марі Ніколь Пареха з коледжу Дікінсон.

Тим не менш, кількість кісток продовжує зростати — на сьогоднішній день Томас зафіксувала 110 — що підкріплює її дослідження. Крім того, виявлення останків у відносно незрозумілих місцях далеко від основних торговельних шляхів, таких як невелике, укріплене Пелопоннеське поселення Айгейра, на території нинішньої північно-західної Греції, важко пояснити імпортом екзотичних тварин.

Герхард Форстенпойнтнер, професор зооанатомії на пенсії, який проводив розкопки в Айгейрі, нещодавно знайшов стегнову кістку лева, датовану приблизно 3000 роком до нашої ери, а також шийний хребець від левеняти, що жила близько 1300 р. до н.е.

«Це не трофей. Це всього лише кістка бідного мертвого молодого левеняти», — каже Форстенпойнтнер, зазначивши, що немає причин імпортувати дитинчат. «У моїх очах, ці [кістки] є доказом місцевої, постійної популяції левів».

Тим часом вчені розглядають взаємодію диких левів Європи з людьми. Янгер, наприклад, вважає, що присутність цих хижаків допомагає пояснити культурний акцент у Греції бронзової доби: «боротися за своє місце під сонцем».

Імовірно, каже Бартосевич, що леви «заважали людям», переслідуючи худобу чи людей. У цьому відношенні вони не відрізнялися від інших великих хижаків у Європі, таких як вовки та ведмеді, чиї популяції були знищені людьми.

Сліди порізів на кістках з Південно-Східної Європи свідчать про те, що люди здирали шкіру або вбивали тварин для шкір, м’яса або навіть для символічних ритуалів. Бартосевич і Форстенпойнтнер вважають, що люди, ймовірно, споживали левове м’ясо, що додає довіри до легендарних оповідань про Ахілла, який, як кажуть, ласував нутрощами лева в дитинстві.

«Знадобилося б багато людей, а також багато хоробрості, вміння та гарної зброї, щоби навіть подумати про те, щоб кинути виклик [левам]», — каже Ендрю Шапланд, куратор Музею Ешмола в Оксфордському університеті.

Для мікенських воїнів того часу полювання та поїдання левів могло стати престижною діяльністю, засобом демонстрації багатства та влади. Наприклад, Форстенпойнтнер знайшов кістку передньої лапи лева в колись заможному поселенні бронзової доби на острові Егіна, на південь від Афін.

Мінойці та їхні художники також могли приплисти з Криту, щоб взяти участь у полюванні на левів, припустив Шапланд, що призвело до їхніх реалістичних ілюстрацій левів.

Зрештою, люди виграли війну проти Panthera leo. Очевидно, каже зоолог Марко Массеті з Університету Флоренції, що європейські леви вимерли в давнину в конфлікті з людьми. «Навіть у ці часи Європа вже була людним місцем», — зауважує він.

У Південно-Східній Європі, включаючи Грецію, найновіші записи про кістки лева датуються приблизно 7 століттям до нашої ери. У той час як Янгер описує зникнення грецького лева з дикої природи приблизно в 1200 році до нашої ери, коли художні зображення левів стають менш лютими, менш точними і більше схожими на реальних. Томас підозрює, що, можливо, вони дожили до класичного періоду, який деякі експерти визначають як період між 500 і 300 роками до нашої ери. Це відповідало б історичним розповідям про рідкісних диких левів, які бродять по Північній Греції. Можливо, великі кішки справді нападали на верблюдів перського царя Ксеркса, коли він перетнув Македонію, щоб вторгнутися в Грецію в 480 році до нашої ери, як писав Геродот.

Так чи інакше, леви континенту вижили в мистецтві та історії. Леви стали потужним символом тваринного світу в його найбільш жахливому та надихаючому вигляді. Їхні образи, як показано на барельєфах, кинджалах і пластинах зі слонової кістки з мікенської Греції, відлунюватимуть пізніші культури та сучасність, коли люди бачать та переосмислюють роль цих хижаків.

Ці звірі стали більшими за життя, частиною легенд. Археологія показала, що ці тварини були не просто міфічними істотами: дикі леви, можливо, ходили Європою ще зовсім недавно, вселяючи страх, надихаючи міфи і залишаючи по собі таємницю на століття.