16 липня 1945 року США випробували ядерну бомбу, одним із творців якої був українцем

Георгій Кістяківський

 

16 липня 1945 року США випробували ядерну бомбу, одним із творців якої був ДЖОРДЖ КІСТЯКІВСЬКИЙ (1900 — 1982) — американський фізик і хімік українського походження, спеціальний радник президента США, віце-президент Американської національної академії наук, лауреат багатьох міжнародних професійних наукових нагород, пише Diaspora.ua.

Георгій (Юрій) Кістяківський (Джорджем він став вже в США) народився у Боярці поблизу Києва у знаній інтелігентній родині. Його дід Олександр Кістяківській був професором права Університету Св. Володимира та адвокатом з кримінального права, батько Богдан Кістяківський -  професором філософії і членом Української Академії Наук, дід по матері Вільгельм Бернштам - український археолог і громадський діяч. Молодший брат Георгія Олександр Кістяківський — видатний український зоолог-орнітолог.

Як учасник антибільшовицького руху Георгій Кістяківський усвідомлював необідність еміграції. Зрештою він опинився у Німеччині, де закінчив Берлінський університет та захистив дисертацію у 1925 р. Звідти у 1926 р. він емігрував до  США, де одразу влаштувався на роботу до Принстонського університету. Невдовзі після виходу однієї з його основних праць "Фотохімічні процеси" (1928), у 1930 р. він став професором в Гарвардському університеті, де працював до пенсії.

Водночас він був і практиком, його прикладні дослідження швидко були помічені і оцінкні як перспективні  У 1940 р. йому доручили керівництво Вибуховою лабораторією, де він випробовував нову вибухівку, потужнішу за тринітротолуол (ТНТ) і ту, що зветься нині пластиковою бомбою. Також проводив дослідження з термодинаміки, спектроскопії та хімічної кінетики і, що ще важливіше, — розробляв гідродинамічну теорію вибухів. Саме завдяки цій роботі його оберали членом Національної академії наук США в 1941 р. 

І, ймовірно, він би прожив відносно спокійне життя університетського професора та винахідника, якби не Друга світова війна. Коли у січні 1942 р. президент Рузвельт підписав указ про створення атомної бомби, що розпочав секретний проект "Манхеттен", почали формувати "ядерну" команду. Її очолив відомий фізик з університету Берклі Роберт Оппенгеймер, якого вважають "батьком" атомної бомби. Саме він у жовтні 1943 р. запросив Кістяківського до проекту консультантом з теорії вибухів. 

Головна наукова лабораторія розташувалася у Лос-Аламосі (штат Нью-Мексико), де цілодобово працювали фізичні й хімічні лабораторії, конструкторське бюро і т.д. Надважливо було створити атомну бомбу раніше, ніж ворог. В січні 1944 р. Кістяківський очолив відділ Х (вибухи), де працювало понад 600 інженерів та науковців. Він очолив відділ на завершальному етапі робіт, і те, що проект вдалося "витягнути", завдячують саме його непересічним здібностям.

16 липня 1945 р. о 5:29:45 ранку в пустелі Хорнада дель Муерто в пустелі Аламогордо відбулося випробування створеної ними бомби. Деструктивна сила вибуху перевищила найсміливіші очікування. "Я впевнений: коли настане кінець світу, в останню мілісекунду існування Землі людство побачить саме те, що побачили щойно ми", — сказав тоді Дж.Кістяковський. Більшість вчених - учасників проекту "Манхеттен" практично відразу ж виступили проти застосування ядерної зброї. І Дж.Кістяковський очолив цей рух.

Після війни професор Кісті, як його називали, повернувся до Гарварду, але в 1957 р. отримав пропозицію президента Д.Ейзенхауера увійти до президентської Ради з питань науки і техніки (яку очолить у 1959 р.). Газета української громади США Ukrainian Weekly писала про це 6 червня 1959 р.: "Д-ра Джорджа Богдана Кістяковського, ученого, народженого в Україні, призначено спеціальним помічником президента США". 

У 1959–1961 рр. він очолював Управління з науково-технічної політики. На цій посаді він активно впроваджував політику ядерного роззброєння. У січні 1960 р. в рамках переговорів з питань контролю за озброєннями він виступив з ініціативою заборонити випробування ядерної зброї в сейсмічних зонах. Він продовжував цю лінію і як науковий радник наступних президентів Дж.Кеннеді і Л.Джонсона. 

У 1965 р. його обрали віце-президентом Національної академії наук США; цю посаду він обіймав до 1972 р. Вийшовши того ж року на пенсію, Кістяковський стає активним учасником антивоєнного руху, приєднавшись до Ради "За збереження життя" та виступаючи проти розповсюдження ядерної зброї та війни у В'єтнамі. В 1977 р. він очолив цю Раду.

Дж.Кістяківський став одним з найвідоміших і найуспішніших учених-українців в світі. Він приятелював з економістом Дж.К.Гелбрейтом, мав відверті дискусії з Г.Кіссінджером. Його розробки в галузі вибухових процесів порівнюють з винаходом динаміту А.Нобелем. За свої наукові досягнення Джордж Кістяківський був удостоєний у США медалі "За заслуги", медалі Свободи, медалі Академії наук, інших престижних відзнак. Його документи готували на подання на Нобелівську премію миру. Однак не встигли. У грудні 1982 р. він помер від раку легень. У некрологах у "Вашингтон пост" та "Нью-Йорк таймс" відзначали неоціненний внесок відомого вченого у розвиток хімії, розробку атомної зброї та боротьбу за мир.

І на завершення розповіді традиційно згадаємо про ставлення нашого героя до України. "Д-р Дж.Б.Кістяковський підтвердив своє українське походження", писали про нього українські часописи в кінці 1950-х - на початку 1960-х років, коли він обіймав найвищі посади. Саме на той час припадає завершення інституційного оформлення української діаспори в США, розгортання нею активної роботи, спрямованої на промоцію  України. Дж.Кістяківський наскільки міг підтримував ці інтенції української громади, він охоче розповідав в інтерв'ю про своє українське коріння, брав участь в українських організаціях, був членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка. В останній рік життя у 1982 р. в інтерв'ю на запитання "Ви ж росіянин, чи не так?" Дж. Кістяковський відповів: "Ні, я — українець. Це однаково, що шотландця запитати: ви — англієць?"