Нобелівську премію з медицини отримав швед Сванте Паабо за дослідження еволюції людини

 

Професор Сванте Паабо (Інститут еволюційної антропології Макса Планка) із зразком ДНК давньої людини. Світлина 2016 року

Шведський генетик Сванте Паабо отримав Нобелівську премію у галузі медицини та фізіології. За дослідження геномів вимерлих гомінідів та еволюції людини, повідомив Нобелівський комітет.

Нільс-Йоран Ларссон з Нобелівського комітету пояснив значення роботи Паабо: "Його внесок, що мав вирішальне значення для отримання премії, полягає в тому, що він розробив методи аналізу та відновлення прадавньої ДНК", пише ВВС.

Минулого року лауреатами Нобелівської премії з медицини стали Девід Джуліус і Ардем Патапутян. Вони визначили, як зовнішня температура або, наприклад, дотик ініціюють нервові імпульси та перетворюються на людські відчуття.

BREAKING NEWS:
The 2022 #NobelPrize in Physiology or Medicine has been awarded to Svante Pääbo “for his discoveries concerning the genomes of extinct hominins and human evolution.” pic.twitter.com/fGFYYnCO6J

— The Nobel Prize (@NobelPrize) October 3, 2022

Паабо та палеогенетика

Паабо - шведський біолог, один із засновників палеогенетики.

Сванте Паабо секвенував геном неандертальця - вимерлого родича сучасної людини. Вчений також виявив, що передавання генів відбулося від гомінідів, що нині вимерли, до Homo Sapiens після міграції з Африки близько 70 тисяч років тому.

У практичному сенсі це дослідження є важливим, тому що ці гени продовжують впливати на сучасну людину - наприклад, на те, як наша імунна система реагує на інфекції.

Від початку своєї кар'єри Паабо цікавився, чи можна застосувати сучасні методи генетичних досліджень для вивчення ДНК неандертальців.

Він зіткнувся із серйозною проблемою: згодом ДНК хімічно модифікується та розпадається на короткі фрагменти. Але це не зупинило Паабо, який продовжив працювати над методами вивчення ДНК прадавніх людей. Разом із колегами Паабо розробив спеціальну методику максимально повного вилучення ДНК з решток.

У 2008 році в Денисовій печері на півдні Сибіру знайшли фрагмент кістки пальця віком 40 тисяч років. Команда Паабо виявила, що кістка містить ДНК, яка неймовірно добре збереглася, і почала роботу.

У 2010 році фахівці розшифрували послідовність ДНК так званої денисівської людини. Відкриття Паабо удосконалили наше розуміння історії еволюції. Тепер ми знаємо, що у той час, коли Homo Sapiens мігрував з Африки, Євразію населяли щонайменше дві популяції вимерлих гомінідів. Неандертальці мешкали у західній частині Євразії, тоді як денисівці - у східній частині континенту.

При цьому не можна сказати, що перемога Паабо була передбачуваною.

Авторитетна компанія Clarivate хоч і не займається прогнозами, але щорічно складає список найкращих наукових праць на основі їхньої цитованості. Цього року робота Паабо не увійшла до їхнього списку "лауреатів із цитованості". Багато експертів очікували, що Нобелівську премію нададуть за дослідження, ближче саме до медицини.

Нобелівські премії з фізіології та медицини

З 1901 року загалом присудили 112 Нобелівських премій з фізіології та медицини, її лауреатами стали 224 особи. Премія не присуджувалася дев'ять разів: у 1915-1918, 1921, 1925, 1940-1942 роках.

У статуті Нобелівського фонду вказано: "Якщо жодна з робіт не є значущою, призові гроші зберігаються до наступного року".

39 премій у галузі медицини вручили лише одному лауреату. 34 премії розділили між собою два лауреати. 39 премій поділили між трьома лауреатами.

У статуті Нобелівського фонду вказано: суму премії можна розділити порівну між двома роботами, кожна з яких вважається гідною премії. Якщо робота, що підлягає нагородженню, створена двома чи трьома особами, премія присуджується їм спільно. Більш як трьом людям одночасно премія не присуджується.

Серед лауреатів Нобелівської премії з фізіології та медицини - 12 жінок. З них лише Барбара Мак-Клінток отримала її одноосібно, без співавторів, в 1983 році.

На сьогодні наймолодшим лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини є Фредерік Г. Бантінг, який отримав її у 1923 році у віці 32 років.

Найстарший лауреат - Пейтон Роус, якому на момент присудження премії у 1966 році було 87 років.

У базі даних Нобелівського комітету можна знайти цікаві факти про номінації.

Наприклад, австрійський невролог й засновник психоаналізу Зигмунд Фройд (1856-1939) 32 рази номінувався на Нобелівську премію з фізіології та медицини, але так її й не отримав. 1929 року Нобелівський комітет з медицини винайняв експерта, який дійшов висновку, що в подальшому розгляді кандидатури Фройда немає потреби, оскільки роботи Фройда не мають доведеної наукової цінності.

У 1936 році Фройда навіть номінували на Нобелівську премію з літератури. Це зробив знайомий Фройда, лауреат Нобелівської премії Ромен Роллан.

Згідно з правилами комітету, імена номінантів тримають в секреті 50 років, тому про те, хто був конкурентом лауреатів цього року, ми дізнаємося лише через пів століття.

Науковцям часто доводиться десятиліттями чекати на визнання своїх робіт: наукова спільнота хоче переконатися, що той чи інший прорив у науці витримає випробування часом.

У заповіті Нобеля, щоправда, йдеться про те, що нагороди мають присуджувати тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству.

Комітет, який присуджує премії миру, - єдиний, який не відступає від цього правила і регулярно присуджує нагороду за досягнення у попередньому році.

Альфред Нобель залишив на ці цілі більшу частину свого статку - понад 31 млн шведських крон (сьогодні це понад 1,7 млрд крон, близько 153 млн доларів), які перетворили на фонд та інвестували у надійні цінні папери. Прибуток від інвестицій має щорічно розподілятися у вигляді призів тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству.

Суму повної Нобелівської премії на 2022 рік встановлено у розмірі 10 млн шведських крон (приблизно 900 тисяч доларів).