Завдяки українцю Михайлу Скибицькому був побудований Панамський канал

Михайло Скибицький добре знаний в Латинській Америці. І не тільки в Перу, а й у Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Панамі. На жаль, про нього дуже мало відомо на його Батьківщині. 

Народився Михайло Скибицький 1793 року в селі Корчівка Старокостянтинівського повіту на Волині. Отримав інженерну освіту в Інституті шляхів сполучення. Він мав неабиякі здібності і міг би зробити успішну військово-інженерну кар’єру в царській армії. Але обрав для себе інший шлях.

На той час, на початку 1820-х років, у Європі після наполеонівських війн запанувала гнітюча тиша. «Континент розділили між собою імперії, ненависть до яких дедалі більше ширилася серед бездержавних націй, – зазначає дослідник життєдіяльності Михайла Скибицького Антон Костенко. – Втім молоді покоління, які прагнули боротьби за національне визволення своїх народів, не бачили реальної можливості перемогти у такій боротьбі. Їхні погляди все частіше зверталися за океан, де іспанські колонії Південної Америки вже більше десятиліття вели війну за свою незалежність. Найбільшої слави здобула в цій війні проголошена повстанцями Колумбійська Республіка та її армія, очолювана “Визволителем” Симоном Боліваром. У 1823 р. тридцятирічний Михайло Скибицький звернувся до петербурзького генерал-губернатора Милорадовича з проханням про отримання паспорта для подорожі у Швецію. В канцелярії Милорадовича цей документ без проблем виписали, і в січні 1824 р. Скибицький потрапив до Стокгольма. Але це був лише початок запланованої ним подорожі».

Далі на його шляху був Лондон. Однак і ця адреса виявилася проміжною. З Великої Британії він вирушив на кораблі до берегів Південної Америки, до Колумбійської Республіки, де приєднався до військ Симона Болівара. Він став соратником і близьким помічником знаменитого полководця. Особливо цінними для повстанців були інженерні знання українця. Він дуже швидко виділився у військах, які воювали з іспанськими колонізаторами, ставши в армії Болівара спочатку лейтенантом, потім капітаном, майором і нарешті інженер-полковником та одним з організаторів боротьби за незалежність.

Перу було останньою цитаделлю іспанської королівської армії, яку взяли повстанці І ключовою в їхній перемозі стала битва на плато Аякучо, що на півдні Перу. А вирішальною в самій битві виявилися кмітливість, мужність і рішучі дії Мігеля Рола – Михайла Скибицького. Вояки під його керівництвом у критичний момент внесли перелом у хід битви. Повстанці перемогли, командуючий роялістами віце-король Хосе де ла Серна змушений був підписати акт про остаточну капітуляцію, визнавши незалежність Перу. І це був поворотний момент в історії всієї Латинської Америки. Симон Болівар став президентом не лише Колумбії, а й Перу і Болівії.

ПОВЕРНЕННЯ І ЗАСЛАННЯ

За особливі заслуги перед новоствореною державою Михайло Скибицький отримав тоді з рук Болівара медаль «Бюст Визволителя». У вересні 1825 року його було зараховано на постійну службу до Колумбійської армії. Він відповідав за спорудження фортифікаційних споруд і водночас зацікавився ідеєю прокласти канал між двома океанами – Атлантичним і Тихим. Це була не тільки ідея. Скибицький здійснив інженерний розрахунок будівництва Панамського каналу. Але за його життя цей проект не вдалося реалізувати: перші кораблі пройшли через Панамський канал через дев’яносто років.

А тоді Колумбійська держава переживала нелегкі часи. Симону Болівару не вдалося стримати відцентрові сили, які розривали нову країну. Його смерть у 1830 році привела до остаточного розпаду Колумбійської Республіки. Михайло Скибицький підтримав у той час президента Венесуели Хосе Антоніо Паеса, ставши його ад’ютантом і взявшись написати його біографію. Як стверджують документальні джерела, у 1930 році Скибицький збудував у венесуельському порту Маракайбо віллу «Україна», яка й сьогодні існує як готель під такою назвою.

Михайло Скибицький відтоді все більше сумував за рідною стороною і задумувався про повернення в Україну. Нагодою для цього стала поїздка в Париж, де він мав видати мемуари президента Паеса. У французькій столиці він зустрів багатьох своїх земляків і остаточно прийняв рішення про повернення. Воно виявилося для нього трагічним. У 1835 році він поїхав до Львова, щоб зустрітися з рідною сестрою, але був заарештований австрійською поліцією і переданий царській владі. На записку цареві про українського бунтівника шефа жандармерії О.Бенкендорфа Микола I написав резолюцію: Михайла Скибицького допитати, чи дійсно він служив у колумбійських республіканських військах, і вислати його до В’ятки.

Там, у глибині Росії, національний герой Латинської Америки провів десять років під наглядом поліції. Він тяжко захворів і отримав дозвіл відбувати заслання в Україні. Останні роки свого життя провів на Київщині, у родинному маєтку Веселий Кут під невсипущим оком жандармів. Не витримавши такої наруги, втік з-під нагляду, знову був заарештований, кинутий до в’язниці Старокостянтинова Волинської губернії, в якій на 54-ому році життя відійшов у Вічність.

Джерело