Чарівна та трагічна перемога збірної Данії на Євро 92

 

Збірна Данії на Євро 92

Пам'ятайте майже чарівну, казкову перемогу збірної Данії на Євро 92. У цієї казки є і інша сторона, але вона не весела, більш того страшна, але божественна.

У 1992 році з політичних причин збірна Югославії була відсторонена від участі в турнірі проходив в Швеції.

Ця подія типовий "Чорний лебідь", призвело до того, що що не потрапила на турнір і проводить у відпустці на курортах збірна Данії, була запрошена замінити югославів.

Спочатку ніхто в Данії не повірив в цю новину, всі думали розіграш. Потім не вірив в це тренер данців Ріхард Меллер-Нільсон, пізніше коли вже стало ясно, що це не розіграш, стали збирати датських футболістів з усіх курортів світу, справа це було дуже складна, хоча б тому-що і футболісти думали, що це розіграш і вішали трубки.

З великими труднощами тренеру вдалося умовити футболістів прибути в розташування збірної. Наприклад Міхаель Лаудруп не приїхав, він, конфліктував з тренером, і не хотів переривати свій відпочинок, тим більше всі в світі розуміли, що Данія їде на турнір в якості статистів.

Це розумів і Меллер-Нільсон, тому він попросив футболістів не переривати відпочинок, так як після трьох ігор кожен зміг би продовжити його. У команди не було ні плану тренувань, ні аналізу суперників, взагалі нічого не було. Ідея була в тому, що вийдемо на поле, торкнемося м'яча, а там видно буде, що робити далі.

Так само від чемпіонату спочатку відмовився Кім Вільфорт, причина жахлива, його маленька дочка вмирала в лікарні для хворих на рак. Тренер і команда розуміли в якому жахливому стані перебуває батько Вільфорт. Йому було запропоновано будь-які умови, які він сам вибере. Він відмовився.

Але, хворій дівчинці стало краще, і вона і разом з дружиною Кіма, попросила його поїхати на чемпіонат. Тренер Нільсон, дозволив Вільфорт після матчу відразу повертутися в Данію, благо все було дуже близько.

Перший матч Данія грає внічию з англійцями, в другому програє Швеції, дитині стає погано, і в перерві дружина просить Вільфорт терміново повернуться в Копенгаген. Вільфорт збирає валізу, їде і просить товаришів його не чекати, він прийняв рішення покинути турнір. Всі все розуміють, Кім їде.

Матч з Францією він дивиться вже в лікарні разом з дочкою. Данія відкриває рахунок, Франція порівнює, все йшло до вильоту, але в самому кінці Ельструп забиває Франції переможний гол.

Вільфорт бачить, як вся лікарня, оголошується щасливими криками, хворі, нещасні люди, яким залишилося жити майже нічого, люди стогнали а хто плакав від страшних болів, лисі, худі, знесилені, і втратили блиск в очах, раптом оживають, і він бачить навколо щасливих людей. Він бачить як у всіх палатах радіють, він бачить свою щасливу дочку. Вони забули про свою смертельну хворобу, вони щасливі, хоча б на час матчу, вони забули про свої муки. Вільфорт замикається в туалеті і ридає. Серце Вільфорт розривалося від радості і болі.

У півфіналі Данію чекає майже непереможна Голландія, це головний претендент на перемогу. У складі Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп, Блінд, Франк де Бур, Ван Брекелен, вони жадають перемоги, їм немає рівних. Вільфорт після прозріння в лікарні, і прохання хворих, прохання дочки повертається в збірну.

Він знає, він пам'ятає, для кого Данія грає, для кого він повинен забити, він пам'ятає, що саме зробить смертельно хворих людей хоч трохи щасливішими. Після основного часу 2-2.

Б'ють пенальті, Бастен пробиває жахливо. До точки підходить втомлений, змарнілий, весь на стресах, у важкому психічному стані Кім Вільфорт.

Він дивиться в небо, дивиться в бік Копенгагена, б'є і забиває. На очах його сльози, адже він знає, що дочка і всі хворі зараз там в просочених смертю палатах, щасливі, і забули всі свої нещастя перед телевізором.

Данія в фіналі схожому на казку люди, яка написана данцем Г.Х. Андерсеном.

Після матчу він відразу їде до Данії, дочці стало зовсім погано. Семирічна Лін вмирала. Вільфорт відмовляється грати в фіналі, але його рідні і всі хворі клініки буквально виганяють його з палати і вимагають повернуться і виграти для них кубок Європи. Цього вимагає і дочка, коли знаходить в собі сили говорити.

Ви всі пам'ятаєте фінал з Німеччиною, данці рано відкривають рахунок, потім їх пресують німці, вони вже були близькі, що б зрівняти рахунок, але за 11 хвилин до кінця матчу Кім Вільфорт забиває свій найважливіший м'яч в житті, і робить мрію всього нації реальністю .

Але він думав, тільки про тих, хто зараз там, вмираючи від болю і безвиході в ракових палатах, святкують успіх. Він розумів, що футбол і перемога виривали людей з їх болісного пекла. Він, всі вони, вся команда, зробили це для них, для всіх них, і для вмираючої Лін.

Гол Кіма в фіналі німцям вважається одним з найбільш емоційним і трагічним голом в історії футболу.

Літня казка збірної Данії увійде в "золотий фонд" історії футболу.

Лін Вільфорт померла через кілька днів після фіналу. В останні години життя, вона сказала, що пишається батьком. Її мрія збулася Данія виграла, а тато був сильним. вона мріяла перед смертю побачити літню казку збірної Данії, і вона її побачила. Це була казка написана для неї, і для таких же як вона. Вони були щасливі тим літом.

Рік по тому після чемпіонату Європи у Кіма і Міни Вільфорт народилася дочка Рикке.

Джерело