Перший Король Русі
 |
| «Христос коронує Ярополка та Ірину» |
Незабаром розпочинається міжусобна боротьба поміж братів Ярославовичів. Після того, як 1073 року Великим князем стає Святослав Ярославич, Ярополк разом зі своїм батьком подався до Польщі, згодом до Німеччини, до цісаря Генріха IV, коли ж той не допоміг повернути київський престол, Ярополк вдався до Риму, де зустрівся з папою Григорієм VII, який підтримав Із'яслава і Ярополка. Про клопотання Ярополка перед папою зберігаються документи у Трірському псалтирі, у якому є мініатюрний портрет Ярополка та його дружини Ірини.
• На укріпленнях літописного граду Межибоже знайшли печатки Короля Русі
• Українська Золота пектораль - зашифроване послання скіфів
Папа Григорій видав буллу, на початку якої мовилось: «Дмитру (ім'я надане при хрещенні Ізяславу), королю руському, і королеві, дружині його… Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра».
Отож, Папа коронував у Римі короною Ярополка Ізяславовича і надав йому лен Святого престолу на Руське Королівство (булла папи від 17 квітня 1075), за якою влада в Києві повинна була належати Ізяславові та його синові Ярополкові. Через три дні після написання цієї булли папа звернувся з посланням до польського короля Болеслава, в якому картав того за пограбування Ізяслава. 1076 року Ярополк повернувся з батьком до Києва, діставши Вишгородський стіл.
Проте з усіх сторін на нього підпирають інші родичі, що призводить до того, що князь постійно перебуває у війнах за своє князівство. Водночас Ярополк є претендентом на київський стіл, бо після дядька він — єдиний спадкоємець.
Коментарі
Дописати коментар