Цьогорічні відкриття дозволяють датувати українське поселення культури лійчастого посуду у Винниках

 

Віники поселення культури лійчастого посуду

У Винниках археологи продовжують вивчати поселення культури лійчастого посуду. Енеолітична експедиція Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України у складі наукових співробітників відділу археології Андрія Гавінського та Яни Яковишиної проводить відповідні дослідження на горі Лисівка. Селище на цій горі є одним із небагатьох укріплених пунктів на теренах південно-східної групи цієї культури і першим виявленим на Заході України. Цьогорічні відкриття дозволяють датувати поселення культури лійчастого посуду у Винниках приблизно межами 3500 рр. до н.е., про це інформує Galinfo.

Як розповідають у відділі археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, культура лійчастого посуду є однією з найбільших європейських ранньоземлеробських спільнот IV тис. до н. е., яка охоплює територію від півдня Скандинавії до заходу України. Її південно-східна межа проходить верхів’ями Дністра і Західного Бугу в межах сучасних Львівської та Волинської областей України. На шляху її подальшому просуванні на схід стояла трипільська культура. Більшість відомих поселень культури лійчастого посуду в цьому регіоні локалізується на височинах, які часто називаються горами.

Селище у Винниках займає видовжене, трикутноподібне пасмо гори Лисівка, висотою 321 м над рівнем моря, і є домінуючим пунктом над широкою долиною річки Маруньки. З точки зору захисту, гора має вигідні природні переваги із стрімкими схилами з трьох сторін та рівним, зручним для заселення майданом. Таке місце для проживання вибрали не випадково. Тут представниками культури лійчастого посуду перебували тривалий час, будували міцні глиняні житла, господарські об’єкти, займалися землеробством, виробництвами, розводили домашніх тварин та ін. Відчуваючи певний неспокій у цій прикордонній території, мешканці Лисівки вирішили забезпечити себе додатковими штучними укріпленнями. Так, із доступної західної сторони поселення, був викопаний рів, візуальні контури якого простежуються й сьогодні.

• Сім чудес Трипільської культури. Куди ж поділися трипільці?

Цьогорічні археологічні дослідження встановили, що над цим дугоподібним ровом, паралельно до нього, проходила ще й лінія частоколу. Вона додатково захищала поселення. Об’єкт має певні конструктивні особливості. Спершу будівничими цієї стіни був викопаний ровик шириною 30 см й глибиною до 50 см з прямими стінками та рівним дном. В ньому поруч вставляли, а часто забивали, колоди, сліди яких чітко простежуються на повздовжньому перетині ровика.

Ще новини: