"Тексти" знайшли 110 тисяч археологічних предметів з України, які вивезла Росія — це тільки у двох музеях

 

Велика російська енциклопедія. (Фото: suspilne.media)

Видання "Тексти" знайшло у відкритих онлайн-каталогах двох російських музеїв 110 тисяч археологічних знахідок, які Росія вивезла до себе в різні історичні періоди, пише suspilne.media. Цифра неточна через неповні описи експонатів. Зокрема, в "Ермітажі" зберігається скарб із Полтавщини, який є найкоштовнішим зі знайдених за всю історію Російської імперії, а згодом і СРСР.

В онлайн-колекціях музею "Ермітаж" (Санкт-Петербург) та Державного історичного музею Росії (Москва) команда "Текстів" знайшла 110 тисяч археологічних знахідок, які в різний час вивезли з території сучасної України. Переважно це відбувалося до проголошення незалежності України в 1991 році, хоча є й винятки.

Навіщо Росії пам'ятки України?

Як наголошує видання, вивезені експонати мали б показати "зв’язок сучасної Росії з Руссю" та нібито глибоке історичне коріння росіян. Росія стирала місцеву історичну пам'ять і бажала привласнити прадавню історію України, епоху палеоліту, Трипілля, античну та скіфську добу. Якщо всі археологічні знахідки, які є підтвердженням історичних подій на певній місцевості, вивезти, то може скластися враження, начебто на колонізованих Росією територіях ніколи нічого вартісного не відбувалося до приходу Російської імперії.

Українські знахідки потрапляли і до музеїв інших країн: Польщі, Швеції, Литви, Австро-Угорщини, Німеччини та США. Здебільшого це відбувалося за трагічних обставин і нерідко — через територію Росії, зауважують автори розслідування "Текстів".

Походження археологічних знахідок в "Ермітажі" та Державному історичному музеї Росії. texty.org.ua

Як шукали викрадені з України експонати?

"Тексти" передивилися онлайн-каталоги двох російських музеїв — "Ермітажу" та Державного історичного музею Росії. "Тексти" звузили свої пошуки, обравши експонати за ключовими ознаками: місце знахідки й археологічна памʼятка. Тож вони шукали предмети у двох категоріях: "Предмети археології" та частково “Предмети нумізматики".

Ідентифікувати власне українське походження було складно через описи експонатів:

У багатьох експонатів не заповнені комірки "Місце знахідки", "Археологічна памʼятка", "Країна походження" тощо, чого вимагає опис пам'ятки в музеї.

У комірці "Країна походження" російські музеї в багатьох випадках написали тільки "Візантія", "Римська республіка", "Боспорське царство", "Східна Європа”" — навіть якщо це була Україна. Але якщо не вказано місце знахідки, то не факт, що предмет вивезли з України — його могли виявити і в Росії.

Про археологічні знахідки України, яка була в складі Російської імперії, пишуть неточно, наприклад "Російська імперія, Мелітопольський уїзд", або тільки назву села, яру, губернії. Деякі локації нині вже не існують. Дослідники вручну фільтрували українські локації походження. Серед 15 тисяч топонімів у розділах "Предмети археології" й "Предмети нумізматики" розслідувачі "Текстів" виокремили приблизно 1,2 тисячі українських.

Багато де відсутні фото, за якими можна було б ідентифікувати предмет, коли недостатньо інших ознак.

Не можна певно сказати, чи це недбальство музейників, чи навмисне приховування, як кажуть автори дослідження.

Це далеко не все, що може бути в Росії з території України.

У відкритому каталозі російського музейного фонду міститься близько 3,5 млн експонатів з 870 російських музеїв. Але відомо, що тільки у цих двох досліджуваних музеях — в "Ермітажі" та Державному історичному музеї Росії — зберігаються 3 млн і 4,5 млн експонатів відповідно. А в онлайн-колекції з цих цифр двох музеїв є 825 тисяч та 2,2 млн відповідно.

Місця України, звідки вивозили найбільше знахідок

"Тексти" визначили 10 місць, з яких найбільше пам'яток тепер зберігається в "Ермітажі", та 12 — в Державному історичному музеї Росії.

"Ермітаж":

Пантікапей (Керч та околиці) — 6917 знахідок;

острів Березань (Миколаївська обл.) — 6340 знахідок;

Мірмекій (біля Керчі) — 3718 знахідок;

Німфей (Керч) — 3311 знахідок;

Немирівське скіфське городище (Вінницька обл.) — 3204 знахідок;

стоянка Стінка (Буковина) — 1837 знахідок;

поселення біля с. Городище (Хмельницька обл.) — 1270 знахідок;

Красноставка (Черкаська обл.) — 504 знахідок;

стоянка біля ур. Кишлянський Яр (Буковина) — 415 знахідок;

кургани біля с. Журівка (Миколаївська обл.) — 366 знахідок.

Державний історичний музей Росії:

Херсонес (Крим) — 12 065 знахідок;

Вишгород (Київська обл.) — 7678 знахідок;

Судак (Крим) — 7199 знахідок;

багатошарові стоянки Заміль-Коба (Крим) — 4570 знахідок;

Пушкарівське городище (Чернігівська обл.) — 4135 знахідок;

Верхній Салтів (Харківська обл.) — 2972 знахідок;

городище Бакла (Крим) — 2775 знахідок;

стоянка Таш-Аїр (Крим) — 2567 знахідок;

Неаполь Скіфський (сучасний Сімферополь) — 2559 знахідок;

поселення Успенка (Кіровоградська обл.) — 2258 знахідок;

Кам'янське городище (Запорізька обл.) — 1991 знахідок;

Володимирівка (Черкаська обл.) — 1987 знахідок.

Найцінніші знахідки, вивезені з України до Росії

Скарб, знайдений біля села Мала Перещепина Полтавської області у 1912 році, був найбагатшим за всю історію Російської імперії, а згодом і СРСР. Його відразу вивезли до Санкт-Петербурга, він зараз зберігається в "Ермітажі". Крім того, до Росії потрапили всі найцінніші скіфські, словʼянські та давньоруські знахідки з Криму, Київщини, Полтавщини, Дніпропетровщини, Чернігівщини тощо.

"Тексти" наголошують, що дослідження знахідок на місці знаходження, а також створення музеїв для них тут, в Україні, Російська імперія всіляко блокувала.

Український археолог Дмитро Самоквасов знайшов речі з чернігівських давньоруських курганів IX–X століть. Там, наприклад, єдине вивчене поховання давньоруського князя — сучасника Святослава Київського, кургани "Чорна Могила", "Гульбище" та "Безіменний". Археолог хотів заснувати в Чернігові музей для пам'яток, але російська влада не дозволила, натомість запропонувала Самоквасову керівну посаду в Московському архіві. Він переїхав до Росії та забрав матеріали розкопок, щоби зберегти їх. Так вони опинилися в Москві, в Історичному музеї.