Головна брама стародавнього Києва: 40 років тому звели павільйон над Золотими Воротами

Золоті ворота у 50-ті роки ХХ сторіччя. (Фото: vechirniy.kyiv.ua)

У сучасному вигляді пам’ятку урочисто відкрили з нагоди 1500-річчя нашого міста.

20 травня 1982 у Києві завершилося будівництво павільйону музею «Золоті Ворота», що не лише захищає стародавню пам’ятку від руйнування, але й відтворює для сучасних киян ймовірний зовнішній вигляд головного «порталу» міста часів князя Ярослава Мудрого, пише Вечерній Київ.

«Вечірній Київ» завітав до Музею «Золоті ворота» та зібрав найцікавіші факти про унікальну історичну та архітектурну пам’ятку Києва:

1. Точна дата заснування Золотих воріт невідома. Більшість істориків схиляються, що вони могли бути споруджені у період з 1017-1024 років.

Про будівництво Золотих Воріт згадує Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» у 1037 році: «Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він… потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення святої Богородиці».

Більш рання згадка про пам’ятку міститься у польській хроніці Аноніма Галла, датовану початком XII століття:

Автор згадує, що польський король Болеслав I Хоробрий в інтересах свого зятя — князя Святополка, вів боротьбу з київським князем Ярославом Мудрим. 14 серпня 1018 року вони взяли Київ, тоді ж Болеслав ударив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився, звідси його назва — «Щербець». Пізніше цей меч зберігався у Гнізні (першій столиці Польського королівства) і став одним із символів Польщі.

2. Ворота збудовані за технікою змішаної кладки — шари каменів чергували з рядами обпаленої цегли (плінфи). Кладку можна побачити на лицьовій стороні Воріт.

Золоті ворота та місто Ярослава. Історична реконструкція. (Фото: vechirniy.kyiv.ua)

3. Існує декілька версій щодо походження назви Золотих воріт. Перша з них пов’язує її зі золотою банею Благовіщенської церкви, що височіла над ними. Друга версія наполягає на аналогії зі Золотими воротами, які вже існували тоді в столиці Візантії — місті Константинополі.

4. Ворота були головним в’їздом до столиці. Ніколи й нікому із загарбників не вдавалось потрапити до міста крізь них. Військо хана Батия частково зруйнувало їх в 1240 році, але при цьому вони потрапили в місто через у районі сучасного Майдану.

Руїни Золотих воріт очима Абрагама ван Вестфельда. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

5. Після грудня 1240 року, пам’ятка не згадувалася у писемних джерелах аж до XVI століття. Тогочасний мандрівник Мартін Груневег, відвідавши Київ у 1584 році згадував у своїх спогадах:

«Золоті ворота ще стоять, але переважна частина їх поруйнована».

Напівзруйнований стан Золотих Воріт відтворив у своїх малюнках голландський митець Абрагам ван Вестфельд, який перебував у Києві в 1651 році разом з польсько-литовськими військами князя Януша Радзивілла і замалював багато відомих пам’яток київської старовини.

6. У 1648 році біля Золотих воріт кияни вітали Богдана Хмельницького. Гетьман відвідував наше місто після перемоги над польським військом під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

Золоті Ворота. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

Золоті Ворота. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

7. У середині XVIII століття споруду визнали непридатною для відновлення та для кращої консервації засипали землею. Руїни Золотих воріт знаходилися під землею до 30-х років XIX ст.

8. Інтерес до пам’ятки з’явився лише наприкінці 20-х років ХІХ століття, завдяки особистому захопленню царя Миколи I фортифікаційними спорудами різних часів.

Ініціатором археологічних розкопок став тогочасний пам’яткознавець Кіндрат Лохвицький. Майже за 80 років перебування залишків Золотих воріт під землею (1755–1832) про пам’ятку забули, і археологічне дослідження та відкриття стало справжньою сенсацією. Цю знакову подію кияни урочисто святкували 25 червня 1834 року.

Золоті ворота на старовинній листівці. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

9. Протягом ХІХ сторіччя пам’ятка неодноразово реставрувалася, видозмінювалася та відновлювалася.

У 1837 році за пропозицією відомого архітектора Вікентія Беретті архітектор Франц Мехович збу­дував три контрфорси біля східної стіни та сполучив стіни воріт за допомогою залізних зв’язок із кільцями.

У середині XIX ст. виникла необхідність до східного пілона додати ще два контрфорси. Водночас під керівни­цтвом архітектора Миколи Самонова територію навколо пам’ятки огородили ажурною чавунною решіткою за малюнками Вікентія Беретті.

Маленькі киянки біля руїн Золотих ворті наприкінці ХІХ сторіччя. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

Наприкінці XIX ст. давні стіни для зміцнення було обкла­дено цеглою та покрито металевим дахом. Про що свідчать тогочасні листівки та фотографії пам’ятки.

10. У 70-х роках XX сторіччя для кращого збереження, було прийнято рішення про відродження пам’ятки у її первісному вигляді. У 1971 році було створено авторську групу з відбудови Золотих воріт. До неї ввійшли фахівці різних профілів: практик-реставраторка Євгенія Лопушинська, археолог Сергій Висоцький, відо­мий дослідник давньоруської архітектури Микола Холостенко.

11. У триярусному павільйоні розміщується музей, яких входить до складу Національного заповідника «Софія Київська». Центральною частиною експозиції Золотих воріт є фрагменти автентичних стін XI століття.

В середині можна побачити стіни зі старовинною кладкою. (Фото:vechirniy.kyiv.ua)

12. Надбрамну церкву відтворено за описами храмів княжої доби у вигляді тринавного чотиристовпного однобанного храму.

В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того періоду. Вважається, що прообразом цього храму стала Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври.