Повість Нестора Літописця – перша писемна історія України

 

Зображення київського літописця та письменника-агіографа періоду України-Русі Нестора Літописця (близько 1056 – близько 1114) на гравюрі 19-го століття
Зображення київського літописця та письменника-агіографа періоду України-Русі Нестора Літописця (близько 1056 – близько 1114) на гравюрі 19-го століття

27 жовтня в Україні відзначають День української мови і писемності. А за православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця. Який між цим зв’язок?

Мініатюра із зображенням хрещення Київського князя Володимира Великого у кримському Корсуні, якою прикрашено текст «Повісті минулих літ» у Радзивіллівському літописі XV століття. «Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення періоду України-Русі, складене в Києві в XI – на початку XII століття
Мініатюра із зображенням хрещення Київського князя Володимира Великого у кримському Корсуні, якою прикрашено текст «Повісті минулих літ» у Радзивіллівському літописі XV століття. «Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення періоду України-Русі, складене в Києві в XI – на початку XII століття

Нестор Літописець (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – «Повісті врем’яних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України, пише Радіо Свобода.

«Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити» – цими словами починається літопис. У ньому печерський чорноризець зумів показати історію нашої держави на широкому тлі світових подій. Науковці стверджують, що у середньовічній історії немає прикладів рівних літопису Нестора.

«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород
«Повѣсть временныхъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Одна з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. На фото: фрагмент тексту Повісті у Радзивіллівському літописі (список XV століття), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород

Доктор історії Ігор Гирич називає Нестора Літописця «першим істориком України-Русі».

«У «Повісті» Нестор пов’язує історію України з історією світу… Ідею єдности і політичної незалежности Української держави проголосив Нестор у часи, коли вже йшов швидкими темпами процес розподілу тодішньої держави на окремі землі», – пише доктор історичних наук Наталія Полонська-Василенко.

Отже, у «Повісті» не лише історія.

Держава – за Нестором – єдина розумна природна організація, що робить людей суспільством.

Поза державою вони перестають бути людьми і перетворюються на щось подібне до отари худоби.

Нестор Літописець вважає, що всесвітнім історичним процесом керують добро і зло. Але не безпосередньо, а через діяльність звичайних живих людей – через їхні характери і вчинки.

Від перших оповідань і до останніх записів древнього літопису лунає думка, що зло карається. Хто і коли б не вчинив зло – матиме покуту.

Нестор Літописець (близько 1056 – близько 1114) – київський літописець, письменник-агіограф часів України-Русі. Скульптурна реконструкція за черепом С. Нікітіна, 1985 рік
Нестор Літописець (близько 1056 – близько 1114) – київський літописець, письменник-агіограф часів України-Русі. Скульптурна реконструкція за черепом С. Нікітіна, 1985 рік

Доктор історичних наук Михайло Брайчевський називає Нестора Літописця «одним з найбільших письменників раннього європейського середньовіччя».

І саме з «Повістю врем’яних літ» пов’язують початок історії української літератури.

Зображення київського літописця та письменника-агіографа періоду України-Русі Нестора Літописця (близько 1056 – близько 1114) на гравюрі Леонтія Тарасевича, гравера кінця XVII – початку XVIII століття
Зображення київського літописця та письменника-агіографа періоду України-Русі Нестора Літописця (близько 1056 – близько 1114) на гравюрі Леонтія Тарасевича, гравера кінця XVII – початку XVIII століття

Михайло Драгоманов у доповіді на літературному конгресі в Парижі 1878 року зазначив: «Що стосується Літопису Нестора, Слова про похід Ігоря і т.д., то ці твори були безпосередніми плодами місцевого життя стародавньої України. Ці твори започатковують українську літературу».

Прикметно, що в Росії «Повість» Нестора Літописця називають «великим наследием России» і чіпляють до «истоков русской литературы». Докладно про природу таких імперських міфологем ми писали в публікації «Чому написане у Києві Остромирове Євангеліє – «достояние России»?»

Мова «Повісті» – церковнослов'янська з великою кількістю слів української розмовної

Один із найкращих знавців давніх рукописів професор Василь Яременко стверджує, що «У літописі Нестора немає жодного російського слова… а українська лексика ллється суцільним потоком».

«Повість врем’яних літ» написана церковнослов’янською мовою, тодішньою літературною. Але дійсно у тексті представлена величезна кількість слів із української – розмовної мови тисячолітньої України-Русі:

«хоробрий, володіти, рубати, сказати, створити, знемагати, красти, печерка, пороги (Дніпровські), сором, туга, подружжя, корчага, невіглас, орати, наймит, ніколи, жито, кияни, рілля, свита, зоря…»

Князь Святослав виступив «з дружиною своєю», князь Ростислав потонув у ріці «перед очима Володимировими», пресвітер Іларіон викопав «печерку малу», преподобний Антоній поставив «церквицю малу»…

Віщий Олег промовляє «ніколи», княгиня Ольга звертається до Святослава «сину», кияни до князя Володимира – «княже», Ярослав Мудрий до війська – «дружино», князь Ізяслав до брата «брате, не тужи», в оповіді воїна звучить «сокирою і ножем»…

Мініатюри із зображенням хрещення князя Володимира Великого та його дружинників, якими прикрашено текст «Повісті минулих літ» у Радзивіллівському літописі XV століття
Мініатюри із зображенням хрещення князя Володимира Великого та його дружинників, якими прикрашено текст «Повісті минулих літ» у Радзивіллівському літописі XV століття

Перший ректор Університету святого Володимира Михайло Максимович ще 1896 року в публічній дискусії з імперськими ідеологами про мову «Повісті» наголошував: «Якщо у Нестора написано: «цариця», «у отця», «перебреде Донець» і т.д. – то ми повинні визнати, що це написано українцем».

«Мова Нестора має значні сліди українського мовлення, – стверджує професор Василь Яременко і вважає, що «Повість врем’яних літ» – це не просто пам’ятка української писемності… вона має стати букварем нашої національної свідомості».

Безумовно, що для такого результату літопис треба вивчати, популяризувати і згадувати незрівнянно частіше, аніж раз на рік 9 листопада, у День української писемності та мови.

Але коли, врешті-решт, це відбудеться і «Повість» стане «букварем нашої свідомості», то «русский мир» зникне. Бо наш найдавніший літопис ущент спростовує головні засади цієї імперської ідеології – про «колиску трьох братніх народів», старшого московського брата, «общерусскую» історію і «малороссийское наречие».

І головне, що історія Нестора Літописця про те, «Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити», дає вичерпне пояснення щодо тисячолітньої традиції українського державотворення і українського слова.

Ірина Костенко, Ірина Халупа – журналісти

(Вперше основна частина цієї публікації з'явилася на сайті Радіо Свобода в 2020 році)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Пошуки скарбів та будова Землі: 3 проєкти із географії, від яких діти будуть в захваті

Цікаве про Україну: географічний центр

27 жовтня - День української писемності та мови. Прислів’я, приказки, загадки про мову

Як зацікавити дитину географією: що почитати, подивитися та у що пограти

Рейтинг шкіл за результатами НМТ з географії 2024 року

Москва - центр світу? У підручниках з географії знайшли безглузді помилки