Зеленський нагородив вчительку географії з Хмельницького. Розповідаємо історію Галини Чабан

Фото: vsim.ua

- Колись 63-річна Галина Чабан обирала між музикою і вчителюванням.

- Сьогодні педагог працює у школі вже близько 40 років. А нещодавно отримала від президента нагороду “Заслужений вчитель України”.

- Хмельничанка про мотивацію учнів, роль батьків, свої методи викладання і проблеми в освіті.

“Географія - це ще не все, але все інше без неї - ніщо”, - так із захопленням про свій предмет розповідає Галина Чабан. Ось уже 40 років вона викладає у НВО №5. З усмішкою зізнається, що багато років тому “поцілила у десятку”, коли обрала для себе саме цю дисципліну, пише vsim.ua.

Мапа України, карта світу на стінах, по центру висить мультимедійна дошка, а на столі - журнал і книги. З Галиною Чабан журналістка vsim.ua зустрілась у кабінеті географії. Перед вчителем - відкритий ноутбук. Тут саме закінчились уроки, а на черзі - вже онлайн-заняття для учнів.

Наприкінці вересня хмельничанка отримала нагороду з рук президента і стала заслуженим вчителем України. Про інші нагороди, свої методи викладання, проблеми в освіті, також що заважає вчитися сучасним дітям. Поспілкувались з Галиною Чабан - знайомимо з нею і вас.

Обирала між музикою і географією

Галина Дмитрівна викладає географію учням з 6 по 11 клас. Школа - її стихія, адже тут вона вчителює вже близько сорока років. Проте колись у юності могла пов’язати своє життя з музикою.

- Ще коли вчилась у школі, моє серце розривалось між музикою і географією. Я успішно закінчила музичну школу і мене навіть запрошували в музичне училище без екзаменів. В дев’ятому класі мене вчителі почали переконувати, що все таки варто бути педагогом. Так я закінчила Вінницький державний педагогічний університет. Окрім того, я народилась в Карпатах і саме середовище сприяло тому, що життя я маю присвятити вивченню і дослідженню природи, - розповідає Галина Чабан.

Батько вчительки був закрійником, а мама працювала медичною сестрою. Вони теж підтримували вибір доньки. Також важливу роль у майбутній професії відіграли вчителі. Галина Чабан пам’ятає усіх поіменно: це Лариса Мельник, Дмитро Палійчук і Галина Вальчук. Та викладачі інституту: Борис Панасенко, Григорій Денисик, Михайло Стасюк.

Галина Чабан пригадує, після закінчення навчальних закладів разом з чоловіком вони поїхали у Монголію. Тоді жінка працювала в операційному блоці. Адже найближча школа була за 30 кілометрів. Згодом переїхали в Україну, а до Хмельницького її переманила сестра. Тут розпочався шлях Галини Чабан як вчительки географії.

- Коли приїхала у Хмельницький, місто мені дуже сподобалось. Люди такі щирі, відверті та привітні. Я тоді подумала, що це точно те місто, де ми маємо провести життя, - каже педагог.

“Я ніколи не “халявлю”

Галина Чабан - вчителька, яка обожнює свій предмет і вважає його надзвичайно важливим. Каже, щоденно ми отримуємо понад 80% географічної інформації.

- Географія - це ще не все, але все інше без неї - ніщо, - переконана педагог.

Тому за її словами, діти повинні розуміти, володіти і знати практичне застосування цієї інформації.

Наразі урок дозволяє використовувати різні технології. До прикладу, в кабінеті географії є мультиборд, який спрощує заняття й робить його цікавішим.

Запитуємо в Галини Дмитрівни про її методи викладання. Як намагається зацікавити учнів?

- Я дуже відповідально ставлюсь до роботи. Працюю якісно і ніколи не халявлю. Це моє кредо. Я завжди дбаю про те, щоб дітям на моїх уроках було комфортно і цікаво. Навчання - це важка праця. Для мене важливо, щоб діти, які приходять до мене на урок, почували себе вільно і так само вільно могли висловити свою думку. Коли ми з ними спілкуємось, я ніколи не нав’язую, а вислухаю і тоді ми разом приходимо до спільної точки, - пояснює Галина Чабан.

Про нагороду від президента

До Дня вчителя президент Володимир Зеленський нагородив кращих освітян з усіх куточків України. Звання “Заслуженого вчителя” отримала Галина Чабан.

Директор НВО №5 Андрій Яківчук поділився інформацією на сторінці закладу. А далі на адресу педагога “посипались” слова привітань і гордості.

Фото: vsim.ua

Сама Галина Дмитрівна вважає цю нагороду визнанням своєї праці. Але водночас каже, що це спільна робота всього колективу. Адже спільними зусиллями вони готують серед учнів призерів міських, обласних і навіть міжнародних турнірів та олімпіад.

Для хмельничанки - це не перша нагорода. Є грамоти і від Міністерства освіти, а також від Верховної Ради, яку їй вручили у Кам’янці-Подільському.

Вчителька також поділилась враженнями не лише від останньої нагороди, а й від знайомства з президентом, а також міністром освіти Оксеном Лісовим.

- До нас географів підійшов міністр освіти і захотів з нами сфотографуватись. Це була хороша і тепла зустріч без напруженості. Я дуже рада за колег з усіх куточків України, - каже пані Галина.

Додамо, що аналогічне звання “Заслужений вчитель України” отримала також освітянка з Шепетівки - Аліна Корнієнко. Вона вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії Шепетівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія».

Фото: vsim.ua

“Є діти, які хочуть знати більше, ніж інші”

Робота для вчителя - це не лише уроки у школі. Освітяни постійно готують учнів до різноманітних олімпіад, турнірів і написання наукових статей. І багато школярів можуть похизуватись в цьому успіхами.

- Завжди є діти, які хочуть знати більше, ніж інші. Так склалось, коли я приїхала до Хмельницького - я знайшла їх, а вони знайшли мене. Ми разом з колегами підготували 162 призери міських, обласних і всеукраїнських олімпіад. Це не лише олімпіади, а й наукові роботи. Мені дуже подобається цей напрямок у роботі з обдарованими дітьми. Коли наші діти займають призові місця на олімпіадах, це робота не одного вчителя, - каже Галина Чабан.

Хмельничанка також поділилась успіхами свого учня, який нещодавно представляв Україну на міжнародній олімпіаді з географії. Це Артур Бедрак. За словами вчителя, хлопець захищав честь географів всієї країни. Йому вдалось стати бронзовим призером олімпіади. Детальніше про учня ми обіцяємо розповісти в окремому матеріалі.

Що заважає дітям навчатись?

Смартфони для дітей - невіднятна частина їхнього життя. Вчителі кажуть, багатьом школярам важко відірватися від гаджетів навіть під час уроків. Зокрема, це і є однією з головних проблем зараз.

- Дуже багато дітей знаходять собі цікавіші речі, на їхню думку. Наприклад - ігри й часто поринають туди. Бувають учні, від яких немає віддачі. Але я стараюсь зацікавити. В мене є багато джерел інформації. До прикладу, даю журнал “National Geographic” і прошу показати картинки, які найбільше сподобались і звертаюсь: “я б хотіла, щоб на наступний урок ти підготував невеличку інформацію про цю пустелю. Хоча б на 5-6 слайдів, як тобі дозволить час”. Дитина зацікавилась. Потім на наступному уроці я їй поставила гарну оцінку і це вже додаткова мотивація. Часто після цього учень сам хоче підготуватись ще, - каже Галина Чабан.

Педагог переконана, що навчання - це тристоронній процес між учнями, вчителями і батьками. Тому вдома особливо важливо підтримувати дітей, контролювати процес навчання і мотивувати.

Також батькам наголошують, аби вони допомогли дитині правильно спланувати свій час.

- В дітей повинна бути мотивація. В теперішній час ми в школі закладаємо основу для їхнього майбутнього життя. Ми всі не вічні, а дитині потрібно буде в житті знайти свою нішу і своє місце, - додає вчителька.

Проблеми в освіті

Нові підручники, нововведення й оновлена програма. Освіта не стоїть на місці й щороку в школах щось змінюється. Однак чи вистачає ресурсу вчителям? З якими складнощами стикаються?

Галина Чабан поділилась проблемними факторами в освіті, які турбують її та колег. Виділимо основні цитати.

Онлайн замість живого спілкування колег й обміну досвідом:

- До війни ми зустрічались з колегами на курсах, мали можливість спілкуватись і ділитись досвідом. Нас не все влаштовує в наших програмах, але складається враження, що нас не чують. Зараз всі курси ми проходимо онлайн - шукаємо платформу самостійно або нам пропонують. Останні роки спілкування в нас практично немає.

Підручники перенасичені інформацією:

- Підручники мають бути простіші. Наприклад, можу показати параграф 11-го класу. Коли дитина починає його гортати, а там 11 сторінок.. Відверто, вона його не буде читати. На мою думку, параграфи мають бути на дві сторінки зі схемою, табличкою. Науковці, які пишуть підручники, не завжди слухають “низи”. Вважаю, що їм треба попрацювати в школі для того, аби зрозуміли, що вони роблять не так. Я була учасником з'їзду географів, де було багато виступів. Настільки багато, що просто не залишилось часу, аби поспілкуватись з викладачами, які мають доступ до програм і складання підручників. Адже ми могли б дати якісь рекомендації, щоб до нас дослухались.

Вартість джерел інформації:

- Кожних п’ять років в нас нова програма й щоразу нові підручники. Величезні кошти йдуть на це. Також нам, як географам, потрібно мати практичну роботу та атласи. Вони зараз стали дорогими. Вартість одного - понад сто гривень. Не всі діти можуть собі дозволити. Адже це не один предмет, а 18 і з кожного потрібні якісь джерела інформації. Вважаю, що тут би мало бути якесь державне фінансування, аби зменшити ці витрати.

Діти і смартфони:

- Дуже хотілося б, що на рівні міністерства вирішилось питання із смартфонами. Це дуже заважає і хвилює мене як вчителя. Є діти, які реагують на зауваження, а є діти залежні. Тому тут повинні працювати ще й психологи.

Окрім цього, вчителі кажуть, що не мають можливості вживу спілкуватись з батьками. Мовляв, збори останні кілька років проводяться онлайн.

Близько сорока років Галина Чабан працює в школі. Та зізнається, за цей час не відчула вигорання. Пояснює це тим, що дуже любить свою роботу. Разом з молодшими колегами опановує сучасні технології і постійно навчається.

- Мої діти вже кажуть мені: “Мама, може ти вже підеш на пенсію?”. А я відповідаю, що якби відчувала, що вигораю, обов’язково б пішла. Напевно я наскільки люблю свою професію і розумію, що попала в десятку - це однозначно моє. Коли кожен разу йду на 1 вересня, прошу Бога, щоб дав мені здоров'я і моїм колегам, щоб ми могли працювати, - додає вчителька.

Каже також, наразі її підтримує сім’я - чоловік, діти і внучки. А також музика. Після уроків жінка любить грати на фортепіано, в цьому знаходить позитив і розраду.