Вчені розшифрували давньоукраїнську грамоту ХІІ століття: що там написано

Давньоукраїнська грамота ХІІ століття

«ГРАМОТА КЪ МИЧЕВИ»

Частина перша: Несподівана знахідка.

Розуміючи, що з нинішнім станом зв’язку в Києві, сподівань на стабільний зум-канал немає, я вирішив, що лекцію про знайдену в Полонному свинцеву грамоту ХІІ століття доведеться відкласти на майбутнє. Натомість я спробую розповісти про цю знахідку в текстах з ілюстраціями. 

Оскільки розповідь не буде короткою, я викладу її кількома частинами, які планую розмістити у власній фб-стрічці з відповідною нумерацією, аби ті, кому буде цікаво, могли орієнтуватися в тих частинах та отримали би більш-менш цілісне уявлення про нещодавно відкриту надзвичайну пам’ятку стародавньої писемності. При цьому, я намагатимуся не переобтяжувати читачів якимись науковими посиланнями та надто специфічною термінологією, - кому цікаві такі подробиці, мусять дочекатися статті, яка нині готується до видання у фаховому часописі «Археологія».

Подальша моя розповідь буде від першої особи у множині, оскільки до знахідки причетний цілий колектив, більш того, моя особиста участь в цій знахідці – найпростіша: прочитати збережені на ній тексти міг би й хтось інший, обізнаний на давньоруській мові. Головні ж «герої знахідки» (не плутати з «героями грамоти», про яких йтиметься пізніше) – ті, хто її відкрив, зафіксував, зберіг, почистив, розгорнув, закріпив…

• Листи на свинцеві свиті з Ольвії,Україна VII-VI століття до нашої ери

Восени 2021 року архітектурно-археологічна експедиція Науково-дослідного центру Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України під керівництвом Павла Нечитайла здійснювала рятівні дослідження в одній з садиб на вулиці Говорун у м. Полонному Шепетівського району Хмельницької області. Місце розкопок, позначене на доданому космічному знімку, розташовувалося в межах давньоруського поселення – одного з двох, які складали колись територію літописного міста Полонного.

Полонне, що вперше згадується в літописі під 1169 роком, очевидно, являло собою типове давньоруське місто, яке складалося з «дитинця» - доволі потужної фортеці на вигині річки Хомори (на космознімку – під літерою А), до якої з північного сходу прилягав «посад» – поселення міських ремісників, промисловиків та купців (на космознімку – під літерою Б). Досі невідомо, чи був той посад в ХІІ столітті укріплений, адже збережені тут дотепер вали були насипані довкола нього не раніше XVII століття.

Розкоп 2021 року, що мав площу 200 квадратних метрів, охопив, очевидно, якусь периферійну частину посадської забудови давньоруського часу, оскільки, крім кількох господарських споруд ХІІ століття, всі інші археологічні об’єкти належали до різних епох: VIII ‒ IX, XIII ‒ XV та XVII ‒ XVIII століть.

Грамоту знайшов один з учасників експедиції – Дмитро Тимчук. Розкопуючи поховання післямонгольської доби, він виявив під ним контури ранішого об’єкта – невеличкої заглибини на рівні культурного шару ХІІ століття. Заглибина, як з’ясувалося, була залишками відкритого вогнища діаметром близько 1 м, насиченого деревним вугіллям, серед якого траплялися уламки керамічних посудин кінця ХІ – першої половини ХІІ століть. Такі вогнища навіть дотепер влаштовують на задвірках садибних ділянок – чи-то для спалювання побутового сміття, чи-то для смаження м’яса тощо. Коли необхідність у вогнищі зникає, його пересипають тоненьким прошарком ґрунту, аби вітер не розносив попіл. От саме в такому ґрунті, насипаному поверх вогнища, і було знайдено грамоту (позначена червоним колом на доданому плані розкопу).

Знахідка, піднята Дмитром під час вибирання культурного шару, являла собою невеличкий шматочок свинцю, обліплений з усіх боків землею. Обережно зчищаючи бруд, археолог дістався металевої поверхні предмету, на якій стали помітні якісь вирізьблені літери. Одразу стало зрозуміло, що знахідка є неординарною. Разом з керівником розкопок Павлом Нечитайлом дослідники, як могли в польових умовах, очистили предмет, що виявився згорнутою в п’ять обертів свинцевою пластиною, зовнішню поверхню якого вкриває трирядковий напис (на знімку – грамота за кілька хвилин після її знаходження). 

Майже одразу у Павла виникла гіпотеза, що знахідка є свинцевою грамотою – своєрідним листом давньоруського часу, яких дотепер, на відміну від сотень берестяних грамот, відомих у північних та західних землях Давньої Русі, знайдено лише дві (обидві у Новгороді). Нашвидкуруч за фотографією знахідки вдалося зробити промальовку не до кінця очищених літер, які склалися в окремі слова «…АКЪМИЧЕ…», «…КУПИВЪ…» та найінтригуюче «…ДИКЫЕВ…» (на світлині). Припущення щодо грамоти перетворилося на впевненість, а отже необхідно було розгорнути сувій, аби прочитати, що ж написано на прихованих ділянках пластини. Саме на цьому етапі до роботи зі знахідкою долучився реставратор. Але то вже окрема історія...

Що ж стосується авторів знахідки – справжніх героїв, - вони, ледь завершивши дослідження в Полонному, змушені були йти захищати Україну від самі знаєте кого. Нині обидва – і Дмитро Тимчук, і Павло Нечитайло – перебувають у лавах Збройних Сил України, на самому фронті. Я сподіваюся, що все у них буде гаразд, вони обов’язково здобудуть перемогу і ці лими та неушкодженими повернуться додому, до своїх рідних, до археологічних досліджень, до знахідок і відкрить, які на них чекають в майбутньому. 

Хай Бог їх береже!

Далі буде.

Частина друга

Частина третя

Частина четверта

Частина п’ята